«Ми маємо дбати про те, аби українське не вмирало», - Тіма з «ФлайzZzи» про корупцію, російське та «слизьких» людей

Уже 17 років гурт з Луцька «ФлайzZzа» тішить українців своїми зазвичай запальними, але глибокими за змістом піснями. Це колектив унікальних та неординарних особистостей, які на радість глядачам знайшли одне одного та не припиняють творити, вносячи в українську музику свою лепту та свій подих. Джамалка, Тіма та Івашка – улюбленці багатьох українських (і не тільки) сцен. Ми мали нагоду випити смачну каву за цікавою бесідою з чи не найбільш позитивним та усміхненим до людей учасником колективу. Так-так, Андрієм Тимчуком, більш відомим як Тіма з «ФлайzZzи».

-          Прихильникам відомо про бажання гурту дарувати людям радість та позитив. Ваша команда – натхненник для багатьох волинян, лучан зокрема. Чи вдається Тобі тримати себе завжди у позитивній «формі»? До кого чи до чого звертаєшся, коли депресивний стан «на підході»?

-          Мені здається, що це автоматом відбувається. Я розумію, що негативу і так вистачає у нашому житті, краще закцентувати увагу на позитиві. Це моє життєве кредо. Наприклад, останнім часом  навіть друзям, які «виражаються» стосовно Путіна, я почав говорити, що ви вчергове робите йому послугу, рекламу. А про це спілкуються усі і скрізь, новини не виняток. Краще замість цього ділитись інформацією про тих, хто дійсно вартий уваги та творить добро для цієї планети.

Щодо сценічного позитиву, то тут пригадується випадок в нашій історії, коли ми їздили у Дніпропетровськ. Напередодні концерту в Івашки (один з лідерів гурту, - ред.) різко схопила поясниця. Він ледь міг злізти з ліжка.. Довелось викликати швидку, проколотись і тільки тоді сідати у наш мікроавтобус та вирушати в дорогу, оскільки було б несерйозно відміняти наш виступ за добу до події. І що б ви думали? Івашка, як нічого не бувало, відстрибав на сцені з посмішкою та ще доброю порцією нашпигованих уколів. Таку ми вибрали собі роль – позитивну (сміється, - ред.).

-          Ну а власне Тобі, як чоловіку і артисту, не хочеться вилити свої часом сумні почуття у пісню?

-          У нас присутній і такий репертуар, часом ми розкриваємо соціальні теми, як, наприклад, у піснях «Кредит на життя» чи «Право на правду», є і ліричні теми… Ну але переважна більшість наших пісень таки позитивні, хоча теж місцями з долею іронії, яку можна прослідкувати у підтексті. Знаєш, мої тексти народжуються якось більше несподівано... Ходиш по вулиці, дивишся фільм, мандруєш, переживаєш якісь емоції, – все це виливається спочатку у якісь шматки та ідеї, які згодом сідаєш, збираєш до купи, коректуєш і несеш іншим учасникам на розгляд.

-          «ФлайzZzа» досить популярний гурт, ваші кліпи трапляються на відомих музичних телеканалах. Чому за стільки років Ти зі своєю командою не переїхали до столиці, де є значно більше можливостей для вас, як для творчих людей?

-          Свого часу, напевне років 8 – 10 тому, ми їздили до Києва двічі, тричі на тиждень. Чому? Тому що були активні ЗМІ, яким були цікаві українські артисти. Починаючи з 2003 – 2004 рр. був дуже крутий музичний спалах. Можливо це було пов’язано з Помаранчевою революцією чи іншими позитивними моментами того часу. Ми тоді їздили до столиці досить часто – багато ранкових ефірів на телеканалах, інтерв’ю на радіостанціях і для друкованих видань… У цьому плані ми були дуже активними. Тоді ми якраз думали про переїзд, аби не витрачати час і кошти на такі регулярні поїздки, адже, прокинувшись у Києві, простіше добратися до інтерв’ю, аніж їдучі з Луцька. Але, зваживши усі за і проти, а особливо побачивши ситуацію згодом, коли ця «хвиля» пішла донизу, ми зрозуміли, що в Луцьку все простіше та доступніше. На той час у складі гурту було 8 людей плюс звукорежисер і водій. Перевезти, всіх цих людей та ще й із сім’ями було майже неможливо. Це один момент. Другий момент – все ж таки у Луцьку, як колись казав Сергій Ткачук (музичний редактор і ведучий Радіо Луцьк), «тебе знає кожен пес». Тут ти Тіма, а там – Андрій Тимчук, грубо говорячи. Тут простіше домовитися за репетиційну базу, набагато доступніші студії звукозапису, а творчі люди, які, наприклад, допомагають з виготовленням кліпів, швидко стають твоїми друзями. Є багато й інших переваг. Ще одна - тоді ми досить активно гастролювали Польщею, маючи там більше концертів у деякі періоди, ніж в Україні. Відповідно, звідси було ближче перетинати кордон: менше  втрачаєш часу, більш економні транспортні витрати. Так і вийшло, що, зваживши усі ці нюанси, ми таки вирішили лишатися тут і бути «ФлайzZzою» з міста Луцька.

-          Не задумувався над тим, аби взяти участь у телепроекті, на кшталт «Х-фактор», а можливо й стати суддею на якомусь талант-шоу?

-          В принципі не так давно були у нас запрошення і на «Голос країни», і на «Х-фактор». Я сам не проти таких можливостей, розуміючи, що це телеефір, велика аудиторія, плюс матеріал з’являється в Інтернеті – а це ще, додатково, велика армія людей, яка тебе побачить. Тож, це було б корисно для гурту, не дивлячись на те, чи стали б ми фіналістами чи ні. Але у нас команда, в якій не лише я вирішую подальші кроки та долю. Деяким учасникам не довподоби такі телешоу. Ну і ми врешті-решт сходимось на думці, що нам набагато приємніше було б не змагатись, а просто виступати на котрихось телеконцертах, яких, до речі, як на мене, дуже бракує в Україні.
А щодо журівства, то мене періодично гукають на ті чи інші музичні і не тільки конкурси. Майже в більшості випадків погоджуюсь, якщо вистачає часу та є можливість.

-          Твоя позиція: як відносишся до російськомовної музики на українській сцені?

-          Я до неї не відношусь (сміється, - ред.). Артистів, які співають виключно російською, і які не мають в своєму репертуарі жодної україномовної пісні, відношу більше до російського шоубізнесу. Не виконуючи свої пісні українською, вони фактично не залишають свій внесок в українську культуру. Треба розуміти, що німець, співаючи німецькою, працює для німецького культурного спадку, француз, співаючи французькою – збагачує французьку культуру, поляк, який співає польською, теж залишає таким чином свій корисний слід в музичній історії своєї країни. Українські народні пісні ж не співалися російською мовою – вони перейшли нам у спадок від наших попередників українською. Так само ми маємо турбуватися про подальшу перспективу і про те, що та у якому вигляді залишимо нащадкам.
У «Кораблику» (ПК «Оболонь», - ред.), до речі, ми відмовилися від російськомовної музики років 10 тому. Хоча до того ми полюбляли крутити російський рок, - «ДДТ», «Мумій Троль», «Земфіру» і так далі. Але свого часу ми, разом із «Майданом» вирішили звільнити цей простір для україномовного репертуару та більш якісного світового. Є безліч хороших українських гуртів і виконавців, яких ми, на жаль, не бачимо і не чуємо. Багато з них, попрацювавши роки 3-4 фактично «вмирають», тому що не мають підтримки, на яку вони заслуговують. Шкода, що українське мистецтво мало хто інвестує, розвиває, люди рідко, через свою необізнаність,  ходять на концерти, презентації. Не так часто і медійники проявляють інтерес до українського. Не поширюють своє в маси. А потім ми маємо такі наслідки, як на сході та в Криму, де якраз українського було найменше. Мусимо дбати та докладати максимум зусиль аби українське не вмирало, а навпаки примножувалося.

nYGoo6HyRwE (1)

-          Розкажи про ваш останній альбом…

-          Альбом ми назвали «МК-60». Це кавери на відомі українські хіти. Хоча там не лише кавери, а й спільні роботи з легендами української сцени. Чому «МК – 60»? Тому що у період 90-х років, коли якраз більшість з тих пісень, які увійшли у цю платівку, були створені. Власне тоді були популярніші касети. Це вже пізніше вони замінилися дисками, флешками чи іншими носіями. Ну і відповідно ми вирішили об’єднати когорту усіх цих музикантів і їх пісень назвою «МК-60». Знову ж таки, нам були прикро, що здебільшого українські артисти переспівували українські народні пісні. Мало хто приділяв увагу пласту української музики вже сучасної: 80-х, 90-х, 2000-х років. Ми чуємо безліч версій, реміксів на «Modern Talking» чи «Nirvana», але не маємо свого. Тож, ми вирішили трошки нагадати людям про ті хітяри, які все ж вривалися в українські ефіри. З іншого боку народилася вже інша молодь, яка і не чула цих пісень. Коли вони були хітами, ці тодішні діти ще ходили у садочок. Варто було б і їм про це розповісти, аби вони не думали, що в ті часи були тільки «Руки вверх» чи «Тату»…

-          Які перспективи та плани на майбутнє у «ФлайzZzи», коли можна очікувати нових кліпів та проектів?

-          Зараз ми якраз працюємо над новою піснею. Дійшовши спільного консенсусу з нашими друзями-музикантами, ми вирішили, що працювати над комплексними альбомами немає сенсу: 1) альбоми у формі дисків і цифрового контенту вже майже не приносять прибутку; 2) людям цікаві конкретні сингли чи хіти. Ми вирішили робити менше, але якісніше. Відповідно з часу попереднього альбому, у нас з’явилася лише одна нова пісня, над якою ми ще працюємо в студії. Сьогодні буквально, йдучи на зустріч, телефонував до гітариста і «прискорював процес» (сміється, - ред.). Окрім того, ми паралельно робимо фотосесії, знімаємо кліпи, навчаємось працювати в соцмережах, популяризуючи свою творчість. А ще працюємо з різними класними ді-джеями. За 17 років існування команди у нас назбиралось море реміксів, які ми зібрали до купи, перебрали і навіть зробили окрему концертну програму, запросивши в такий склад замість музикантів піджейок. Проект мав гарний успіх минулого року, тож ми плануємо і надалі не запускати і таку сторону нашого гурту. Намагаємося експериментувати.

Цьогоріч вирішили спробувати зробити ще щось свіже  – зараз на репетиційній базі готуємо більш акустичну програму, з контрабасом, скрипкою, трубою, перкусією. Хотілося б через абсолютно інакший підхід до аранжування презентувати таку програму у великому залі, на кшталт лялькового театру чи «Просвіти». Але такі прем’єри потребують допомоги спонсорів. Самі ми фінансово не потягнемо.

-          Багато хто чув, а  дехто і смакував солодощі від «ФлайzZzи». Це бізнес чи піар?)

-          Наш друг, який часто буває з нами на виступах, підказує, критикує чи просто підтримує, ще кілька років тому мав мрію зробити цукерки «ФлайzZzа». Він придбав спеціальне обладнання, розробив технологію, ми спільно змакетували дизайн, міксували інгредієнти. Врешті колективно обрали наш смак. До речі, ми міркували відразу над трьома версіями смаколиків. Але вирішили запустити поки одну лінію і поспостерігати за реакцією. Як виявилось, запустити виробництво було простіше, ніж налагодити збут, – корупція в нашій державі спонукає до «хабарів» навіть за полички у супермаркетах. Попри усі труднощі, цукерки мали гарний успіх і тепер, врахувавши попередній досвід, виробники переходять на інший рівень. Точно так само, як ми в музиці, наш друг-кондитер, вдосконалюється і шукає нові можливості для реалізації ідеї. Поки що це все функціонує майже на рівні ентузіазму – ні виробник, ні ми фактично на цьому не намагаємось заробляти – більше використовуємо смаколики для промоції. Тому і ціна гарна, і смак дуже класний.

-          Назви найріднішу, найближчу по духу пісню з вашого репертуару.

-          Ооо, мені важко щось конкретне виділити. Складне питання. Найчастіше полюбляю слухати з нашого щось більш свіже. Хоча ті ж самі ремікси мене спонукають до того, аби я поглянув на старі речі зі свіжим поглядом. Нещодавно ми поділились реміксом на пісню «Лише 19» від київського репера та бітмейкера КуLі. Паралельно ще один наш давній друг з Білої Церкви Сергій Макаренко (CJ Mars) готує серію реміксів на наші старі хіти. Станом на зараз мені подобається його версія пісні «Коломийка», яку, надіюсь, скоро презентуємо. А так кожна пісня в нашому репертуарі для мене близька і має певний зміст та історію.

-          Пивний клуб «Оболонь» або, як кажуть у народі, «Кораблик» – це звичка чи улюблене місце роботи? Все ж, ти працюєш у цьому закладі арт-директором з 2003-го. А це N-на кількість років:)

-          Ти знаєш, уже кілька разів у мене було бажання спробувати щось нове. У всіх випадках на довго мене не вистачало, - я завжди «повертався в сім’ю». Тут мені все вже дуже рідне – і колеги, і люди, які приходять до нас, і власники закладу, які повністю мені довіряють мою сферу. Користуючись нагодою, хотів би усім подякувати за терпіння і повагу до моєї праці. Ледь не кожен день я вкладаю шматочок себе у дві найбільші поки справи мого життя – Флайзу та Кораблик. І страшенно тішусь, що в більшості випадків отримую від людей дякую, а не «догани» (сміється, - ред.). Мені здається, що всі ці роки ми взаємо довершуємо себе, формуємо якесь гарне і потрібне нам середовище, в якому б нам було комфортно та приємно.

-          Минуле, теперішнє чи майбутнє – яким моментом живеш Ти?

-          Напевно, майбутнім. Саме сьогодні вранці я аналізував це, згадуючи про перипетії між поляками і нами. Я думав про те, що навіщо ми далі «колупаємося» у цій історії, не будучи на 100 відсотків певними у тих чи інших фактах?! Сваримось, піддаємось на провокації. Хіба не краще думати про майбутнє? Це стосується усіх життєвих моментів: не варто шукати негатив у тому, що відбулося, - це вже історія. Ліпше дбати про побудову нових стосунків і більш позитивних кроків. Звісно, історією не потрібно нехтувати, її потрібно поважати. Але при цьому не варто забувати про те, що ми самі теж вже є історією, на яку хтось у майбутньому буде зважати. І краще залишити по собі добрий слід, аніж ворожнечу чи негатив.

-          Що Ти найбільше цінуєш у людях і, навпаки, яка людська якість Тобі неприємна?

-          Щирість, доброта, позитив, повага дуже для мене важливі та близькі. Я недолюблюю «слизьких» людей. Тих, що можуть говорити тобі одне, а позаочі – щось інше. До людей, які посміхаються до мене, я посміхатимусь навзаєм – це моє життєве кредо. Але і до тих, хто до мене не посміхається – я теж намагаюсь усміхатись, аби згодом вони посміхнулися мені у відповідь.

-          Хто зробив Тебе Тобою:)? Це виховання батьків, вулиці чи все ж обставин?

-          Спершу у мене вклали все ж таки батьки, за що їм окреме спасибі. Час від часу до мене приїздить мама, і я бачу як вона жартує, посміхається до людей, яких взагалі ніколи не бачила. Я зі сторони дивлюся і думаю: напевне все ж таки мені це передалося. У мене і тато такий самий. Добрий, щирий, готовий допомогти.

Але звісно на все впливає і життєвий досвід, не без цього. Якщо тебе оточують хороші люди, вдалі життєві вчителі, то і результат вдається таким самим. 

-          Багато відомих особистостей, артистів піаряться на темі своєї сім’ї. Однак дуже мало можна чути про Твоє особисте життя – ти цілеспрямовано обмежуєш цю інформації, можливо аби захистити їх?

-          В принципі так. Хтось мені колись сказав: «От класно, що у тебе є псевдонім Тіма, адже уся негативна енергетика осідає на цьому імені, а не на твоєму особистому». І мені це сподобалось. Виходить, що я в деякій мірі захищений. Принаймні я так морально себе налаштовую. Так само я намагаюся чинити зі свою сім’єю. Не бачу потреби у тому, щоб виносити своє особисте на загальний осуд.

-          А для кого Ти Андрій Тимчук і для кого – Тіма?

-          Переважно Андрієм мене звуть батьки, рідні. А для 98% людей з мого оточення - я Тіма. Дуже рідко, хто мене називає Андрій, ну дуууже рідко, фактично одиниці.

-          Опиши свій день.

-          Прокидаюся я відносно пізно. Мій ранок розпочинається десь о 9 ранку. Окрім ранкових «процедур», у мене ще є пес (вівчарка, - ред.), з яким я обов’язково мушу зранку побавитись. Його звуть Барт, як у «Сімпсонах», - я дуже полюбляю цей мультик. Він, до речі, такий самий бешкетник, як свій «прототип». Потім сідаю за свої справи, перевіряю пошту, повідомлення у соцмережах, переглядаю важливу мені інформацію, слухаю щось свіженьке з музики, переглядаю кліпи колег; берусь за роботу: макетую поліграфію, якісь анонси, рекламу; спілкуюсь із людьми, вибігаю на зустрічі, насолоджуюсь кавою, спілкуюсь з батьками, рідними, колегами. Ввечері та вночі я теж часто працюю. Хоча іноді можу подивитися фільм чи концерт, розслабитись, поспілкуватись у інтернеті. Словом, живу (сміється, - ред.)

- Ну і на кінець. Невеликий тест: обирай відповіді швидко:)

Бліц-опитування

Сова чи жайворонок: сова

Алкогольний напій чи безалкогольний: слабоалкогольний:)

Дискотека чи караоке: дискотека

Реп чи хіп-хоп: хіп-хоп

Слова чи музика: і те, і друге

Море чи гори: море

Чоловіча логіка чи жіноча інтуїція: чоловіча логіка

Творчість чи гроші: творчість

«0332.ua» чи «The New York Times»: «0332.ua»

Розмовляла Олександра МІСТЮК