За словами заступника правління «Терне Рома» Тетяни Логвінюк, серед ромської громади Волинської області ромська мова дуже занепадає. І аби зберегти її, роми вперше відзначили день рідної мови.
В обласній науковій бібліотеці імені Олени Пчілки відбувся літературний вечір, присвячений творчості видатного ромського поета та перекладача Міхи Козимиренка. Тут, зі сцени, звучали вірші, наскрізь пронизані любов’ю та співпереживанням за свій народ, особистими почуттями автора. У кожному слові відчувалися нотки співчуття до рідної нації, до її страждань і одвічних поневірянь.
Довідково:
Народився Міха Козимиренко 6 лютого 1938 року у багатодітній ромській родині. Ще змалечку пізнав багато горя: у 1938 році його батька більшовицьким режимом було заслано в Сибір. У роки Вітчизняної війни чудом лишився живим. Всю його велику родину, а це 37 родичів разом із двома тисячами ромів, було розстріляно у чернігівській тюрмі у серпні 1942 року.
Як сам розповідав про себе, весь час намагався жити долею свого покоління. Він закінчив школу, відслужив у рядах армії, здобув вищу освіту як педагог з музики і хорового співу, закінчивши Ніжинський педагогічний інститут імені Миколи Гоголя. Довгий час працював директором, викладачем музичної школи у місті Коростень, що на Житомирщині. З часу руйнування комуністичного режиму відчув на собі, як і тисячі громадян України, труднощі перехідного періоду. Проживав неподалік Чорнобильської зони, наслідком якої стала невиліковна хвороба.
Писати вірші почав тоді, коли вже мав значний життєвий досвід. За свого першого вчителя вважав Тараса Шевченка, твори якого знав і любив і був його першим перекладачем ромською. Завжди відчував себе в душі ромом. Заснував перше ромське товариство на Житомирщині «Романо кхам» (Ромський дім). Помер у 19 липня 2005 року.
Міха Козимиренко – лауреат Міжнародної літературної премії імені Івана Франка, член Національної Спілки письменнників України.
«Перець...» сподівається, що у вивченні рідної мови у кожного народу занепад перетвориться на розвиток...