Відомі чиновники з Волині розповіли, як було ходити до церкви за радянських часів, – інформує «Волинська правда».
За повідомленням газети «Волинь-нова» Борис Клімчук пригадав, як у кінці вісімдесятих, коли працював директором школи в Ковелі, міськком партії видавав вчителям «цінні» вказівки вночі чергувати біля церкви, щоб записувати учнів, які йшли святити паску. Ясна річ, що робилося все це про людське око, бо ж самі педагоги також святили пасхальні кошички. «У Пасхальну неділю педколектив нашої школи в гайочку біля «Сільмашу» організував спортивні змагання для учнів. Для дітей це було гарною нагодою обмінятися крашанками, «покуматися», а нам – накрити стіл, скуштувати паску, приємно провести час», – пригадує Борис Клімчук.
Очільник області вдячний Богу, за те, що Він дав сили нашим людям не скоритися радянській владі, яка намагалася знищити традицію святкування Пасхи.А голова Волинської обласної ради Володимир Войтович вирішив для себе: «Стану вчителем, ніколи не буду карати учнів за те, що йдуть до церкви». Ставши вчителем, каже, нікого не переслідував за віру, і через це неодноразово відчував до себе прохолодне ставлення з боку партійного керівництва.У Луцький міський голова Микола Романюк був першим секретарем обкому комсомолу. Газета повідомляє, що головний комсомолець обвінчався ще на третьому курсі інституту. На другий день після весілля він із дружиною поїхав в церкву за 20 кілометрів від села і там вони взяли церковний шлюб. Другою дивиною в цій історії стало те, що сенсаційний факт Миколі Романюку вдалося багато років тримати у таємниці.«Ніхто не видав, – усміхнувся міський голова Луцька, додавши, що своїх дітей також хрестив підпільно, хоча і не був присутній при цьому, а тільки дружина.Щодо атеїстичної політики у радянські час, то Романюк сказав: «Всі чудово розуміли, що це неправильно, але була така політика, доводилося підкорятися. Це один із тих моментів у роботі, через який я почувався некомфортно. Викликаєш «на килим» студентів після вінчання, а сам сидиш і думаєш, що і ти такий самий. Знаючи це, я завжди намагався не вдаватися щодо «порушників» до крайніх заходів, тобто до виключення з комсомолу. Без комсомольського квитка молода людина, як правило, автоматично «вилітала» з інституту. Але я через церкву жодної людини з комсомолу не виключив».