Які образи виникають у вашій свідомості при згадуванні класичної музики? Триєдинство місце, часу, і дії, якщо ви філолог чи літератор, академічність, якщо викладаєте у музичній школі, чи тітоньки з «веєром» і дядечки у фраках з пенсне, якщо просто передивились голівудських фільмів.
Чи насправді так легко виявити серед людей поціновувачів справжньої якісної музики, і чи є такі в Луцьку?
Концерт музиканта-неокласика Єгора Грушина довів, що таки є поціновувачі класики серед лучан. Анонсування концерту тривало більше місяця і було цікаво, чи «збереться» 18 жотвня у день концерту Палац культури (а це більше 400 осіб!).
Тут варто кілька слів сказати про музичні вподобання нашої публіки загалом. Луцьк зазвичай досить бунтівний, патріотичний, поділений на 3 групи (поділ умовний і будь-які збіги з реальністю є випадковими). Отож, перша група - це жіночки-прихильниці «Вовчиці» (прим. Авт. – пісня Олега Винника), які самовіддано складають «аншлаги», і заради яких організовують додаткові концерти. Друга група – це естети, які засуджують перших, говорять про високі музичні стандарти і час від часу готові купити квиток, щоб прийти та ці «стандарти» послухати. А третя – це «активісти», які не люблять перших, особливо фанатів артистів, що знімають штани перед російською публікою, і ніяк не реагують на других. Ця третя група займається справами серйозними і на концерти не ходить.
Таким чином для людей нетутешніх Луцьк склав враження міста, в якому на концерти класичної музики «народ» не ходить. А тепер повертаємося до початку та згадаймо про концерт Єгора Грушина, який цей стереотип поламав.
Кілька слів про Грушина. Молодий музикант, композитор, піаніст, яскравий представник неокласичної музики. Неокласичний стиль поєднує в собі елементи поп-, рок- та класичної музики. Це просто приємна та милозвучна мелодія, яка дуже гармонічно сприймається (це якщо «популярно» пояснити). За п’ять років творчості Єгор Грушин дав понад 200 концертів, видав чотири альбоми та став автором саундтреків до п’яти вітчизняних фільмів. Інтернет-слухачі неодноразово виводили Єгора на перші місця в рейтингах. До прикладу, попередній альбом «Dominicano» посідає перші місця в чарті інструментальної музики українського iTunes, новий альбом «Once» тримає перші позиції чарту класичної музики Google Play.
Востаннє (і вперше) Єгор Грушин був у нашому місті 2 роки тому. Тоді було організовано невеличкий вечір класичної музики у креативному просторі «Art-room», який відвідали близько 70 осіб. Хоча в сусідньому Рівному компрозитор виступав за останні роки тричі і збирав аншлаги у залах осіб на 300. Тому концерт у Палаці культури був своєрідним викликом. І він вдався. Коли музиканти – композитор і піаніст Єгор Грушин, віолончелістка Роксолана Пахолків та скрипалька Анна Буравийшли на сцену – зал був майже заповнений.
І які ж вони ці люди, що ходять на концерти класичної музики? Нагадую, що малюємо образ типовий.
Вік. Серед аудиторії переважали люди віку 25+, навіть мами з дітьми прийшли слухати прекрасне. Вони завчасно просили місця недалеко від дверей на випадок, якщо дітлахи раптом не оцінять. Хоча таких, на щастя, знайшлося не багато.
Дрес-код. Концерт класичної музики чи театр для середньостатистичного лучанина й лучанки – місце, «де можна сукню-піджак вигуляти». Хоча сказати, що жінки були в сукнях, а чоловіки в строгих костюмах не можна. Виправдання – досить прохолодне приміщення Палацу культури, а можливо, це вже пережиток минулого.
Фінансова спроможність. Квитки коштували 80-120 грн. За кілька тижнів до концерту квитків за 80 майже не було. Однак відвідувачі після концерту утворили величеньку чергу за автографами досить активно розкуповували презентований альбом «Once». Невже соціальна реклама дала ефект і люди вирішили платити за інтелектуальний продукт? Чи все ж таки музика Єгора Грушина таки запала в душу луцької публіки?
Парність/непарність. Запросити дівчину/дружину на концерт класичної музики – залицяння архаїчного віку? Зовсім ні. Під час концерту було досить багато пар, які мило проводили час разом і тихенько сперечались про поєднання музичного та візуального ряду.
Професія. Ось тут можна розгулятися. Насправді ваш непомітний журналіст нишпорив між людей і підслуховував, люди яких професій прийшли на концерт. І що ви думаєте? Музикантів «з освітою» було небагато. Знайшлися програмісти, викладачі й вчителі, художники, бухгалтери, організатори турпоходів, продавці, медики, студенти, майстрині манікюри, психологи, домогосподині. Як бачимо, любов до класики властива не лише «душам творчим», але й людям професій «робочих». Це тішить. Очільників громади чи представників великого бізнесу помічено не було.
За даними британських дослідників (яким ми всі довіряємо) цінителі класичної музики є схильними до ризику, впевненими в собі людьми, часто замкнутими інтровертами. Тож якщо вірити британським дослідникам і журналісту, труди якого ви зараз читаєте, типовий лучанин, який слухає класичну музику, це чоловік/жінка 25-45 років, із серйозною професією, досить стриманим стилем життя і середнім рівнем заробітної плати. Хоча знаєте, напевне, все-таки середній клас найчастіше і є поціновувачем хорошого. Адже класична музика – можливість побути на самоті із прекрасним, втекти від рутини. А ще, попри розмови про всілякі «зради» і «масову неосвідченість», люди відвідують хороші концерти і не забули, як насолоджуватись мистецтвом, а значить, Європа таки в нас жевріє.
Автор: Непомітний журналіст. Фото: Юрій Буденко