Діна Леусова народилася і 65 літ проживає в Луцьку. Крах Радянського Союзу змінив її життя докорінно. Їй пророчили бути продавчинею, бо вона змалку любила скручувати кульки, тобто, пакети, пакунки. Нинішньому поколінню й не збагнути, як це було ще якихось років 30 тому.
Пророцтво здійснилося, але не надовго. Спершу пані Діна працювала у «Дитячому світі», що розташовувався у самісінькому центрі, поблизу головного корпусу СЄНУ ім.Лесі Українки, напроти книжкового магазину «Освіта», потім була товарознавцем у «Спорттоварах». Тепер то вже магазини-легенди. Але у свій час вони були не менш популярними, як «Порт-сіті» і «Ювант» зараз. І «Варшавки» тоді й сліду ще не було.
Розвал країни і масове безробіття багатьох відправили у краї чужоземні. А Діна Вілівна почала шити панамки. Її ніхто тому не вчив. Хіба біля бабці змалку крутилася, заглядала, як та шиє, іноді бабуся давала й онуці щось пришити. От і знадобилися ті знання через десятки років. 3 грн. за одну дитячу кепочку – то не такі вже й великі заробітки. Але просто скласти руки і чекати манни з небес вона не могла.
Згодом до панамок додалися ще й шапочки-звірятка. Лисиці, вовки, білки, їжаки, ведмеді, півники, свинки і кози – без цих образів не обходиться жодне новорічне свято у дитсадках. Пані Діна взялася розробляти їх сама. Експериментувала: вуха, очі, ніс не просто мусять бути на своєму місці, а ще й доповнювати образ, робити його особливим.
Але шапки – товар сезонний. Їх купують переважно раз на рік. Якось пані Діна під час святкового дійства у Луцькому замку побачила майстриню, яка продавала вироби з бісеру. Пройти повз неї не змогла. Відтоді минуло 15 років. Візерунчасті гердани різної складності й краси, краватки, намиста, сережки, кулони, брелоки – усьому цьому тепер сама дає раду.
Із продавчині у майстрині шлях непростий. Іноді ще доводиться поєднувати і те, й інше. Діна Вілівна увійшла до ГО «Рукотвори Волині», а отже, має можливість продавати свої вироби на центральній вулиці міста. Якби ще здоров’я... 4 роки тому Діна Леусова перенесла обширний інфаркт. І хоч хвороба завадила, але не зупинила. Майстриня досі скуповлює книги і вчиться новому. Тепер вона ще й в’яже піньєтки для немовлят, відшукала цікаві схеми капців-шкарпеток, шиє іграшки з фетру.
Діна Леусова невгамовна до роботи. Шкода лишень, що майстрам завжди доводиться бути на межі життя і виживання. Вони мають золоті руки, але не завжди знають, як свій товар правильно продати, як зацікавити покупця. Тож не дивно, що цим користаються перекупники. На вироби з бісеру, як на молоко, виявляється, є своя закупівельна ціна.
Отож, пані та панове, якщо шукаєте цікавий і гарний подарунок, не оминайте луцьких майстрів. Вони – талановиті й скромні. І в кожен свій витвір вкладають частину своєї любові. А що зроблено з любов’ю, те й служитиме довго. От і я не втрималася – маю тепер нові сережки. Та ще й не одні.
Фото і текст Ірини Кунинець