Яке ж свято без коментарів і жартів ведучого? Його слухають, як маму, виконують всі завдання і критикують за найменшої нагоди. Але в нього є особливий талант – створювати настрій. Інколи з «казусами», «форс-мажорами», наперекір своєму внутрішньому стану.
«Луцьк Творчий» не міг забути напередодні свят про тих, чиї будні за декілька днів сягнуть апогею напруження. «Страдники» сфери розваг розповіли про незвичайні випадки в роботі та поділилися таємницею, як же вони знаходять час для власного новорічного свята!
Микита Чибар
- У корпоративній сфері працюю вже десятий рік, однак, глобальніше - четвертий. Бували випадки, коли доводилося за один вечір працювати у трьох-чотирьох місцях. Це означає, що ти повинен змінити три «прикиди»... у транспорті. А ще мікрофони, у яких "сідали" батарейки у найвизначніший момент, - ділиться враженнями Микита.
Окрім того, хлопець зауважує, що коли під час корпоративу передає комусь із гостей мікрофон, в який хвилину тому говорив сам, він містично припиняє працювати в їхніх руках. Звісно, це стосується тих моментів, коли люди справді ніколи не мали практики роботи із мікрофонами. Решта - комерційна таємниця, за яку платять замовники.
- Думаю, мене зрозуміють ведучі-колеги, у яких радше виникне запитання: «А що таке Новий рік? Я ніколи його не бачив». Насправді уже 9 рік залишаю рідню у цю ніч. Це - «рибний» період, і таку нагоду втрачати не варто! Зрештою, Новий рік - набуте свято, на відміну від Різдва, яке завжди проводжу з рідними, - акцентує хлопець.
Віктор Присяжнюк
Віктор Присяжнюк у сфері розваг працює вже 10 років. З незвичайних випадків згадав весілля в коломийському районі на 800 осіб.
- У них весілля, де 350 гостей, вважається скромною вечіркою, - розповів ведучий.
Також пригадав випадок, коли нареченому було 60 років, а нареченій – 52. Як кажуть, коханню кожен вік підвладний.
До речі, свою роботу називає «хобі, яке стало основною професією, і завдяки якому зустрів свою другу половинку». Новий рік намагається зустрічати з дружиною Ярославою і донькою Златою.
Євген Чепіль
- Працюю вже дуже давно. Упродовж десяти років. Зараз основною роботою є посада арт-директора в пабі «ЛучеSк». Окрім цього, маю багато проектів. Серед них - «Давня Казка», «Гулянка» і ще багато інших! Працюю і над новими, які обіцяю презентувати після Нового року, - розповідає Євген. - Щодо надзвичайних випадків, то скажу, що люди завжди дивують. А ти вже, здається, бачив все! До прикладу, одне з весіль закінчилося через 20 хвилин після початку, бо батьки молодят за цей час встигли розсваритися. Бувало, що авто зламалося у новорічну ніч. А все інше треба бачити! Цікаво спостерігати за людьми на вечірках.
Також Євген Чепіль зауважує, що працює у новорічну ніч упродовж останніх трьох років, тому особливо і не святкує.
Владислав Зінкевич
- Ведучим корпоративів та організатором працюю на «серйозному» рівні з 2015 року. На щастя, курйози були лише приємні. Але траплялися і зовсім дивні, як на мене. Коли я був капітаном команди КВН, довелося проводити захід на підборах, у жіночих колготах та спідниці. Відразу скажу, що такий хід був виправданим у тій ситуації, і це не стосується моїх вподобань, - розповідає Владислав. - Щодо Нового року, то головне - люди, з якими святкуєш. Після заходів у час якихось свят поспішаю, аби привітати родину. Для мене корпоратив продовжується вдома, навіть після прощання о 3-4 ранку з відвідувачами певного закладу. Це, звісно, найкращий варіант святкування.
Богдан Коваль
- Якщо чесно, завжди позиціонував себе саме як телеведучого. Останнім часом все більше хочу вийти з надто обмеженого простору дій і перейти трішки на сцену. Незвичайні випадки на роботі трапляються постійно: то ти знайдеш унікальних людей для спілкування, то доводиться викручуватися. Це теж завжди по-особливому. І ще, як на мене, незвичайним є намагання, вже будучи втомленим, записати підводку. Виходить не дуже, а потім збираєшся із силами і видаєш те, що треба! А ось Нового року не люблю взагалі. Як і його всіляких традиційних святкувань. Натомість Різдво, звісно, зустрічаю вдома з родиною, - ділиться враженнями хлопець.
Жора Потапчук
- У «сфері» працюю з 2004 року. Всяке бувало, адже пробував себе в різних напрямках: і звукорежисерство, і клубна сфера, і масштабні свята! Це - галузь, де постійно трапляються казуси. Бувало проводив заходи під зливою і open-air для десяти людей, бо відбувалось дійство в «кінці георгафії», себто далеко в лісі, - акцентує хлопець.
За словами Жори, специфіка роботи передбачає постійні цікаві речі, які можна згадувати, але дітям розповідати не варто.
- Часто працюю під час свят. Це вибір кожного. Однак, на Різдво проводжу час з рідними, бо вважаю, що це - сімейне свято. Коли ти даруєш радість людям у новорічну ніч, отримуєш емоції від них. Цією енергією заряджаєшся на хорошу роботу на весь наступний рік, - зауважує ведучий.
Вадим Хаїнський
- Звісно, щоб стати професійним ведучим, то потрібно присвятити на це добрячу частину життя, жити сценою, оволодіти ораторським мистецтвом та артистичними здібностями, мати знання з орфоепії, набути досвіду. Поки на своїй шкурі не відчуєш, не зрозумієш, як це відсторонитись від дійсності, та, не зважаючи на свій настрій, вийти усміхненим та продемонструвати впевненість.
Ведучий розповідає, що починав свою роботу на сцені Палацу культури міста Луцька, де й працює методистом майже три роки. Прикладом для нього є художній керівник Палацу культури, ведуча міських та обласних заходів – Тетяна Лець.
На продовження новорічної теми пригадує різні курйозні випадки, що траплялися під час роботи:
- На фестивалі «Поліське літо з фольклором» мали виступати гості з Тайваню, а перед моїм виходом мене відволікли запитанням про колектив з Ізраїлю. У результаті, вийшовши на сцену, я автоматично оголосив, що виступає колектив з Ізраїлю. Побачивши, що на сцені аж ніяк не артисти з Ізраїлю, усвідомив свій ляп. Глядачі, звісно, розсміялись, а мені стало дуже ніяково!
Окрім того, каже, що були й приємні моменти:
- Нещодавно під час дитячого свята шестирічний хлопчик пильно спостерігав за мною. Згодом підійшов і, дивлячись в очі, промовив: "Коли виросту, стану таким як ти!" Це додало хорошого настрою та впевненості, а також відчуття, що не даремно виконуєш свою роботу.
Ведучий розповідає, що полюбляє прикрашати ялинку, створювати атмосферу свята.
- У зв’язку із зайнятістю, напередодні, під час і після Нового року доводиться перебувати в робочому процесі. Всі відпочивають - ми працюємо. В цьому є позитив, адже створюємо людям свято та даруємо гарний настрій. Водночас я розумію, що обділяю увагою себе, близьких та рідних. Звісно, мені, як і всім, хочеться святкувати Новий рік із близькими людьми. Цього року буде саме так!
Віталій Поліщук
- У «сфері розваг» я працюю понад десять років, ще з часів студентства, «студрадівських» концертів та акцій. Поступово сцена «затягує». Буває різне. Свого часу цікавим був випадок, коли дарували квіти не лише виконавцям на сцені, але й мені, як ведучому. Щодо нашої команди, то ми збираємося після свят. У кожного - щільний графік. Спілкування зазвичай зводиться до обговорення «незвичайних випадків», що траплялися під час проведення новорічних заходів.
Світлана Рижук
- Ведучою працюю з 18 років. Спочатку були місцеві конкурси, премії, а потім і столичні корпоративи для великих компаній. Для мене це величезне задоволення. Я люблю таку роботу, адже то - спілкування з різними людьми, сцена, підготовка, творчий процес... Часто доводиться не лише бути ведучою, але й організатором, відповідаючи за звук, світло, сценарій, артистів. Зазвичай замовнику така робота подобається. Він звертається ще. У мене є власний стиль і подача.
Також дівчина пригадує курйозний випадок, коли отримала сценарій за декілька хвилин до виходу на сцену:
- Уявіть: біжу по сходах у фойє, як Попелюшка. Зверху зі сцени співведучий кричить до мене: «Світлано, відкрилися куліси, наш вихід, початок!» За кулісами мені кидають у руки аркуші із виправленим сценарієм. Відтак ми не виходимо, а вилітаємо на сцену! Це було так смішно і динамічно! Таке буває у житті. У таких випадках рятує професіоналізм. На організаторів не ображаюся, бо розумію, що то - процес підготовки, екстрім та досвід.
Новий рік Світлана Рижук любить святкувати в горах, в дерев'яній хатинці, коли навколо сніг, ялинка, мандаринки, кохана людина та близькі.
- Романтика, усмішки, гарний настрій! Люблю підбивати підсумки за минулий рік та мріяти про здійснення бажань у наступному році! Від цього отримую колосальний заряд емоцій на майбутнє, - резюмує дівчина.
Інна Мархевка
- Все почалося ще в шкільному віці. У початкових класах була активним учасником найрізноманітніших заходів, а в старших - сама організовувала щось веселе і позитивне. На той час мені мало було щось заспівати або затанцювати, ось тому брала на себе роль організатора та ведучої. З часом не змогла уявити себе без репетицій та сценаріїв, - розповіла дівчина. - Зараз теж саме. Ти поринаєш в передноворічну атмосферу і хочеш поділитися хорошими емоціями з іншими, аби створити їм справді незабутнє свято.
Для Інни творча робота передбачає, перш за все, імпровізацію. Вона не лякається незапланованих ситуацій, бо впевнена, що знайде вихід. Часто навіть цікавіший ніж у сценарії.
- Відбувалося різне: і батарейки сідали (часто і робочі, і запасні), світло під час заходу зникало. До слова, це було найвеселіше! Ми думали, що робити з людьми без світла, і вирішили перетворили вечір у романтичний. Багато свічок і домашня тепла атмосфера.
Дівчина зізналася, що Новий рік звикла зустрічати на роботі, але для неї це хороший варіант відпочинку.
- Ти створюєш свято яскраве, позитивне, драйвове. Бачити щасливі очі гостей - найкращий подарунок, - запевнила Інна Мархевка.
Ось такі вони, луцькі ведучі! Працьовиті, натхненні і професійні. З ними Новий рік буде незабутнім!
З вами був «Луцьк творчий»!
Текст: Елла Яцута
При передруці матеріалу є обов’язковим посилання на «0332.ua. Сайт міста Луцька».