Розпочинати Новий рік потрібно з успішних історій. А хіба не є успішною людина, яка займається улюбленою справою і на цьому вміє "робити" гроші, а іншим створювати настрій? На відверту розмову з «Творчим Луцьком» погодився ді-джей, MC, шоумен Жора Потапчук.
- Існує думка, що ді-джеї – це люди, які відмовились від типової «схеми» життя (сім’я, робота з дев’ятої до шостої). А з чого і як саме почався твій кар’єрний шлях?
- Я приїхав до Луцька у 2004 і відразу, можна сказати, потрапив саме у цю сферу. Мій далекий родич працював у звукорежисерській студії. Мама попросила його взяти мене до себе, аби «дитина не пропала». Мені було сімнадцять років, приїхав до Луцька з маленького закарпатського містечка Сваляви. Хтозна, як могло бути. А за графіком «з дев’ятої до шостої» я пробував жити, але не зміг. Мій коефіцієнт корисної дії був рівним нулю.
- Які етапи твого «становлення» були пройдені, аби досягти того, що маєш зараз?
- До появи перших результатів пройшло 10 років. Це необхідний час, аби вчитися, пробувати. Спочатку я був «рабом» від слова «работник», «принеси-подай». Уявлення, як працювати з технікою я не мав жодного. Я спостерігав, як вони все підключають, як воно працює. Цікавість взяла верх. Це співпало у часі з революцією 2004, коли вийшло студентство в Києві на Майдані. Ми, звичайно, допомагали. Тоді у мене почалося справжнє навчання. Моя перша дискотека відбулась на Театральному майдані наприкінці 2004 року. Хлопці мене залишили. Сказали: «Ось тобі диски, дисковий програвач, ось канал виводити музику». Тоді було дуже холодно, а мені було весело і приємно, коли дівчата принесли рукавички, щоб я не мерз. З тих пір почав освоювати різні види апаратури, навчатися певним темам. Був ще період, коли від університету ми організовували вечірки в одному закладі («кузні ді-джеїв Луцька»). Я прийшов до директора і сказав: «Хочу навчитися бути ді-джеєм». Допоміг тоді ді-джей Шустрий. Це був час, коли швидкість скачування сягала 128 КБ/сек, і ми качали певні речі цілу ніч.
- А були моменти, коли все хотілося кинути?
- Були моменти, коли не було роботи.
- Як з’явилося ім’я «Salvador»?
- Відразу. 2007 року я вирішив взяти нікнейм від дуже крутого дядька, сюрреаліста Сальвадора Далі. Прочитавши його «Щоденник генія», я зрозумів, що він не боявся на публіці бути не таким, як всі. Це моє кредо, якого я намагаюсь дотримуватися. Я реалізовую його в творчих речах, поведінці, житті, також воно стимулює мене розвиватися.
У ставленні до людей, які працюють у сфері розваг, існує багато стереотипів. Як ти з цим справляєшся?
- Мені відразу стає смішно. Багато людей вважають, що ді-джей чи MC – це не професія і кожен може «вийти і поговорити». Я завжди кажу таким людям, що можу дати 20 хвилин за мікрофоном і нехай говорять. Коли я розпочинав, працювати ді-джеєм було майже неможливо. Тоді було на весь Луцьк десь 15 ді-джеїв, музику було важко знайти, кожен трек ми відшуковували, часом їздили в Київ купувати диски. В той час у вільному доступі знайти хорошу музику було дуже важко. Та і зараз 90 % музики в інтернеті - це шлак. Люди думають, що ми просто скачуємо і ставимо. Насправді ти знаходиш трек, а потім ще його ріжеш, аби лишити якісну частину. Ще одним упередженням є думка, що ді-джеї тупі. У Луцьку більшість ді-джеїв мають вищу освіту, і для них це не «бумажка». А в деяких і по дві освіти.
- А як ти розвиваєшся як особистість?
- Я любив і люблю читати. З останнього – романи Джорджа Орвелла «1984», Рея Бредбері «Вино з кульбаб», перечитав «Дивний новий світ» Хакслі. Книга повинна розвивати уяву і словниковий запас.
- Ти стежиш за "появою" і розвитком інших ді-джеїв?
- Якщо вони готові вчитися, а я бачу в них колег, а не конкурентів. З більшістю у мене нормальні відносини. Нова хвиля ді-джеїв, на жаль, «молоді і талановиті». От в лапках талановиті. Є молоді люди, які зовсім недавно почали, але потрібно з повагою сказати, що вони швидко вчаться.
- То ді-джеїнг в Луцьку розвивається в напрямку успіху?
- Не сказав би. За останні роки три у нас з’явилося 2 нових ді-джеї.
- Ти стикався з явищем «заздрість»?
- Звичайно! Про мене такі чутки по місту ходять, що самому цікаво. Я знаю, що маю певну славу. Але є я на роботі і є я в житті. Ми артисти. Ми створюємо образ. Ти не можеш бути відкритим для людей. Неодноразово запитували, а «з чого він живе». Говорити про те, як живуть і скільки заробляють інші люди, - це улюблена тема. Про мене говорять, що я постійно «зависаю», «несерйозний», з дівчатами. Але я не бачу сенсу і потреби когось переконувати в іншому. Колись я намагався, зараз ні.
- Ти активний в громадському житті?
- Раніше був активний, зараз вже менше. Та я завжди готовий допомогти, коли з певною ідею звертаються. Якщо мій «войс» буде потрібен для вояків, для дітей, просто наберіть і я зроблю все, що в моїх силах. Ми з ді-джеями Луцька плануємо підтримувати волинський спеціалізований будинок дитини. Дати 200-300 гривень може кожен із нас, можливо, проведемо якусь акцію.
- У Луцьку є сформована «творча тусовка» ді-джеїв?
- Нема, звичайно, такого як у Львові. У них там справді є тусовка, яка періодично збирається. Але якщо ми маємо якусь справу, то, принаймні, ті, хто один з одним співпрацюють, домовляються.
- Чи намагаються спокусити ді-джея чи MC дівчата в клубі?
- Так. І я реагую як нормальний здоровий чоловік. І від цього, певно, всі чутки. Але це і є робота. Я обійму за талію, вщипну, скажу комплімент, підколю, посміхнусь. Люди це бачать і вважають, що «бабнік». А моє особисте життя нехай лишається «поза публікою».
- Музичні вподобання збігаються з професійними?
- Я меломан і слухаю якісну музику. Гі#но слухати я не буду. Ще українському можна дати фору, бо воно наше. Українська електронна музика розвивається дуже слабо, чого не можна сказати про рок. Я починав теж з року, слухав Death metal і грав на нервах. У нас був гурт, який називався «Галас». Я там був звукорежисером. Вже другий рік працюю ведучим на рок-фестах, то ж можу сказати, що рок-музика для мене нічим не гірша від електронної.
- Які враження отримав від цьогорічного «Бандерштату», де ти був ведучим?
- Я позаминулого року вів нічну «тиху» сцену, а минулого – Urban (денна сцена, де виступали представники «важкої» музики – прим. жур.). Під час виступів на Urban сцені було дуже спекотно. Я розумів, що це «некомерційний» саунд, що це для певної групи людей. Така сцена повинна бути. Щодо «Бандерштату», я б робив фестиваль «нон-стоп». Давав також можливість представити і електронну музику, і різні варіанти «некомерційної» (drum and bass, House). Більшість стилів електронної музики не розвиваються, тому що люди про них не знають. Вони її не розуміють. Натомість участь у таких фестивалях – це можливість перевірити свої сили, вміння виступати перед публікою, показати себе.
- Що є найскладнішим і найлегшим у роботі ді-джея чи MC?
- Найскладніше – різного роду хвороби, які з часом «випливають». Тут і втрата слуху, і проблеми з суглобами, і з печінкою (всі не «без гріха»). Не всі витримують працювати і вдень, і вночі. Важко довести людям, що ти інший. Але потім ти перестаєш це робити. З найлегшого – заводити знайомства, розширювати кругозір. Всі найкорисніші знайомства у мене відбувалися під час тусовок. І в нашій сфері гроші не головне, головне - зв'язки.
- У якій сфері ще хотів би себе спробувати?
- Якщо чесно, хочу колись відкрити свій ресторанчик, неординарний. Це ідея, яку я розписав. Подібного не бачив. Інша ідея – мати маленьку звукорежисерську студію. А щодо мрій – максимально багато подорожувати і підкорити вершини всіх континентів. Але я розумію, що, враховуючи ситуацію в нашій країні, це поки не на часі.
P.S. Цитата: "А далі прошу написати з моїх слів. Я чекаю на «об$ираю#і» коментарі від тих, хто буде це читати. Я сподіваюсь на коментарі на кшталт «він ніхто». Це означатиме, що я на правильному шляху".
У час новорічних свят прийнято бажати здійснень мрій. Ми вам нагадуємо, що без власних докладених зусиль мрії не збуваються. Працюйте - і будете мати!
З вами був «Луцьк Творчий». До нових знайомств!
Текст: Елла Яцута
Фото: Любомир Безручко