Герої живуть серед нас, герої ходять тими самими стежками, якими ходимо ми, вони звичайні люди і в той же час особливі. У повсякденному житті мають сім’ї, ходять на роботу. Проте в певний момент вони, не роздумуючи, залишили все і пішли на війну. Багато з них і досі залишаються там, багато хто вже демобілізувався і знаходиться тут поряд з нами і так потребує допомоги від нас і від держави. Однак держава перестала бачити атовців, забувши про ті норми закону, які гарантують їм чи то виділення землі, чи то забезпечення житлом сімей воїнів АТО, чи то банальна соціально- психологічна реабілітація.
Тоді атовці почали брати справу в свої руки, вимагаючи того, що їм гарантує закон. Це стосується і виділення земельних ділянок, яких виявляється в місті Луцьку немає, і забезпечення атовців житлом, і створення необхідних умов соціально-психологічної реабілітації.
Спілка воїнів АТО Волині починає сама ініціювати програми задля вирішення житлового питання учасників АТО. Однак всі ці ініціативи не знаходять підтримки ні в облдержадміністрації, ні в міській раді, хоча такий закон вже прийнятий в першому читанні Верховною радою України.