Скажу відразу: мамам, які вважають себе найкращими і не допускають сумніву, що вони щось роблять не так, краще мої роздуми не читати. Хоча, можливо, їм якраз-таки цей матеріал був би потрібен найбільше.
На днях їхала нашим громадським транспортом. Їхала, думала собі свої думки, як тут автобус різко зупинився, на мене налетіли інші пасажири, які стояли, а я мало не налетіла на водія.
Причиною різкої зупинки була мама з двома дітками, яка стояла на переході і, мабуть, набридло їй стояти, бо вона не дочекавшись, поки машини зупиняться, почала переходити дорогу. На руках – грудний малюк. Інший (роки три чи чотири) був поруч, тримав маму за руку, йшов і навіть не сумнівався, що щось із ним може статися. Він же ж з мамою, вона захистить. А мені страшно було подумати про те, що було б, якби автобус не встиг різко зупинитися.
Я чудово розумію, що ця жінка не хотіла нічого поганого і я впевнена, що вона любить своїх дітей. Але ж ця любов не захистить від автомобіля! Варто вже нарешті визнати те, що батьки не всесильні і не здатні захистити від усього абсолютно. Але вони можуть навчити. І власним прикладом показати, як робити варто, а як – ні.
До певного періоду діти цілком і повністю довіряють своїм батькам. Мама чи тато поруч? Нема чого боятися. А ще вони не задумуючись чинять так, як робить мама чи тато. І це ще добре, що жінка, про яку я розповідала вище, йшла на переході. А скільки таких, які похапцем, поспішаючи, перебігають дорогу навіть не на «зебрі»! А потім, віддихавшись після перебіжки, зупиняються, дивляться в очі дітям і кажуть: «Отак робити не можна».
Проблема в тому, що дорослі чудово розуміють, коли машин немає і дорога нібито безпечна (бо ж завжди є ризик, що з-за повороту вигулькне якийсь транспорт), а діти – ні. Але побачивши, що так зробили мама чи тато, вони теж так робитимуть. І не факт, що до іншого кінця дороги – добіжать.
Тому завжди варто пам’ятати: діти наслідують вашу поведінку. І якогось дня ваше поспішання і перебігання дороги з дитиною за руку може коштувати вашій кровинці життя. Бо вона робитиме так, як показали їй ви.
Блоги є матеріалом, які відображають винятково точку зору автора. Вони не претендують на всезагальну об'єктивність та всестороннє висвітлення проблеми.
Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує роль носія.