«Пам'ять пишеться»: у Будинку вчителя організували урочисті посиденьки

Сьогодні, 3 травня, у  луцькому Будинку вчителя відбулися урочисті посиденьки з нагоди дня пам'яті та примирення, що відзначатиметься 8 травня, як символ перемоги над нацизмом, - інформує «0332.ua».

Так, у просторій актовій залі закладу зібралися ветерани війни, праці та учасники АТО, які працювали й продовжують трудитися у педагогічний сфері. 

Привітати присутніх завітали заступник міського голови Григорій Пустовіт, начальник управління освіти міської ради Зіновія Лещенко, голова міського комітету профспілки працівників освіти Галина Василенко та керівники декількох навчальних закладів Луцька.

Серед присутніх були  ветерани війни: Іван Глущук, Галина Петренко, Леоніда Гришко, Іда Хорунжа, Павло Шейк, Пилип Тиможик та Любов Дех. А серед учасників АТО варто відмітити Миколу Собуцького, Віктора Батізі та Василя Ярмолюка. 

Аби атмосфера заходу була по-справжньому святковою, організатори посиденьок приготували запрошеним різні смаколики та приємні подарунки. Родзинкою чаювання були скромні, проте вдало підібрані символічні квіти, які, попри свою простоту, донесли найголовніше - подібне не забудеться. Блакитні, наче сьогоднішнє небо незабудки, красувалися на святковому столі кожного із гостей. А пані Зіновія навіть склала композицію, яку назвала "пам'ять пишеться". А й справді, пам'ять усіх запрошених ветеранів уже написана в книжках та відзнята у фільмах. Шкода тільки, що та пам'ять війни проросла незабудкою в серці.

Розпочали захід хвилиною мовчання, вшановуючи усіх загиблих у Другій світовій війні та тих борців за Батьківщину, які полягли за нашу землю у ще незавершеному кривавому бою. А опісля освітян розважали пісенними дарунками у виконанні аматорського колективу "Передзвін" та вихованців  ДНЗ №21, №2, №24. 

Одна із запрошених ветеранів війни Леоніда Гришко розповіла, що єдине, що тішить її в теперішньому віці - це внучка. До слова, жінка на пенсії уже 35 років і найбільше, що гріє їй серденько - це присутність та підтримка близьких. Раніше пані Леоніда ходила на подібні заходи із чоловіком, проте сьогодні завітала до Будинку вчителя сама, мовляв, чоловік нездужає. Теперішній молоді колишня викладачка ЗОШ №11 бажає лишень миру, бо гірше війни, за її словам, немає нічого.

Довго ж частували запрошених різними смаколиками та пісенними дарунками. А на завершення присутнім вручили квіти, сувеніри та маленькі грошові презенти.

Пам'ять житиме доти, доки живемо ми.