Війни припиняються, а люди залишаються жити. Що з ними буде після щасливого повідомлення на радіо про те, що 8 травня о 22 годині 43 хвилини закінчилася Друга Світова війна?
Сотні і тисячі підручників історії описують, якою була війна, про те, як жили люди, що їли, який носили одяг. Однак, здається, що історія закінчується тоді, коли вщухають гармати. Бо що відомо про світ після…? Що відомо людству про те покоління, яке не знало іншого життя і росло з переконанням, що євреї – не люди? Ким виросли діти із «Гітлер’югенд»? Як вони змирилися з тим, що звична їм картина світу стала раптом неправильною?
Відповіді на ці питання ви зможете почути вже у червні. Вистава-саспенс «Майнц» львівського театру «Склад 2’0» відбудеться у Луцьку у понеділок, 12 червня.
Про це ІА «0332.ua» інформують організатори.
На сцені обласного музично-драматичного театру постане Німеччина зразка 1947 року. У центрі історії – долі двох сестер, що опинилися по різні боки (фронту?). Лейтмотивом вистави є осмислення післявоєнного існування, а також аналіз підміни понять, яку провокує крах системи.
Про жанр вистави розповідає директорка театру Лена Лоик:
«Майнц» поставлений у жанрі саспенс (невизначеність, неспокій, тривога очікування). Це дало нам змогу показати внітрішню складову переживань героїв у поствоєнному просторі. Звернувшись до історії Другої світової війни, ми мимоволі переносимось в реалії нашого часу, нам показують через призму минулого всі ті переживання та страхи, що актуальні і зараз. Війна кожного з героїв продовжується всередині них».
Режисер Єва Якубовська наголошує: «Сьогодні ця вистава є особливо актуальною: живучи по факту у стані замороженої війни, ми не бачимо протистоянь, проте постійно чуємо, постійно включені у це. Тому про іншу виставу не могло бути й мови. Мені дуже близький ось цей химерний стан, який переживають герої твору, їхня невизначеність і постійна боротьба за те, щоб все зупинилося, аби вони були щасливі. Адже люди не припиняють кохати і у часі війни, і після її закінчення».
Спеціально для вистави музиканти із консерваторії у Кошице (Словаччина) написали експерементальну джазову композицію, а художниця Ольга Довгань-Левицька створила особливу сценографію.
Автори закликають глядачів бути особливо уважними до деталей, які з’являються на сцені. Саме вони часто впливають на глибинне розуміння постановки. Те, яку книжку тримає в руці герой чи що зображено на його персні, пояснює суть твору не менше, ніж монологи акторів.