Ви ніколи не задумувалися, як саме ваш мозок сортуєте інформацію? Що вважає суттєвим, а що лишається поза увагою? Який відсоток матеріалів ви насправді дочитуєте до останнього речення, коли гортаєте стрічку новин? Яка кількість лайків може змусити вас звернути увагу на той чи інший пост?
Олена ТРЕТЯК: ПЕРЕінформовані або Скільки лайків вміщає людський мозок
Останнім часом ми навіть не помічаємо (точніше не усвідомлюємо), яку кількість інформації споживаємо. Незліченний потік новин, тексту, відео тощо поглинається нашим мозком, навіть не доходячи до свідомості.
Насправді, з огляду на глобалізацію інформаційного простору, наше сприйняття суттєво змінюється. Ми більше не потребуємо об'ємних матеріалів, нам достатньо переглянути текст вибірково, аби вловити суть і обрати для себе потрібне. Усе менше й менше нас цікавлять довгі аналітичні роздуми «на тему». Дивно, але хоча й глобальність інформації зашкалює, ми якимось чином її моніторимо, фільтруємо і обираємо лише найвагоміше.
То що ж це: значний досвід нашого суспільства у споживанні інформації чи спрощення і зведення її до мінімуму?
Чи справді наш мозок навчився настільки швидко обробляти та сприймати інформаційні повідомлення, що може уже із заголовку визначити рівень їх важливості?
Чи, все-таки, ми уже настільки розлінились, що підсвідомо відкидаємо об’ємні матеріали і глибоко-аналітичні роздуми, які змушують наш головний орган напружуватись?
Тож, розумнішаємо ми чи тупішаємо? Де межа сприйняття і усвідомлення? Як глибоко ви усвідомлюєте усю інформацію, яку споживаєте? Чи задумуєтесь над подіями, про які розповідають у новинах? Чи співчуваєте (насправді співчуваєте, а не обмежуєтесь виразом скорботи на обличчі) усім тим трагедіям, які прориваються до нас з екранів ґаджетів?
Насправді, ми уже давно до усього звикли. Нас уже нічим не здивуєш. Наше суспільство перенасичене інформацією. Нас навіть не хвилює вбивство чи самогубство заради лайків. Натомість ми синхронно продовжуємо лайкати. Це уже доведено до автоматизму. Не пролайкане повідомлення вважається провальним. Ми зациклились на цьому. Сучасне суспільство проживає життя заради лайків. Ми їдемо кудись, аби зробити там фото, селфі чи стрім, аби викласти це у мережу, аби, знову ж таки, отримати лайки.
Люди вже навчились навіть заробляти на лайках, наразі це вже переходить усі межі нормального, дозволеного, законного і навіть реального. Ми стаємо заручниками лайків. Вони стали новою одиницею соціальної оцінки. Тепер рівень життя людини (і, на жаль, уже не тільки віртуального) вимірюється кількістю лайків під її постами у різноформатних соцмережах та каналах.
То що ж на нас чекає у майбутньому: залайкане і деградоване суспільство, повністю залежне від інтернету чи новітнє покоління, максимально адаптоване під надінформативний простір з удосконаленими інтелектуальними можливостями і вміннями?
Інформація – це два боки однієї медалі, залежно від того, до чиїх рук вона потрапить: може принести неймовірні блага, а може й стати всесвітнім лихом. Напевне, це залежить виключно від нас самих – стати заручниками інформаційного простору чи володіти ним і максимально використовувати на свою користь.
Автор блогу - Олена ТРЕТЯК