У травні 1919 року на Волинь прийшов мир, якого місцеві люди чекали 5 років - від початку Першої світової війни.
На той час на Волині ще дислокувалися підрозділи УНР, які згодом поляки роззброїли та інтернували в польські табори. До 1939 року мир порушувався лише раз, під час російсько-польської війни 1920 року, - інформує ВолиньPost.
З завершенням бойових дій влада взялася відновлювати управлінські структури на Волині. Зокрема, й в Луцьку обрали першого післявоєнного бургомістра, ним став Едмунд Мартинович. Він очолював Луцький магістрат в період із 2 червня 1919 по червень 1920 року.
Едмунд Мартинович був державним урядником та нотаріусом. В 1913 році він отримав чин титулярного радника, що було рівноцінним військовому званню тодішнього штабс-капітана. В 1919 році він був обраний першим бургомістром Луцька. В ці роки Луцький магістрат не мав свого окремого приміщення, тому кілька разів змінював свою адресу.
Спочатку він знаходився по вулиці Домініканській, 36 (нині вулиця Драгоманова), а пізніше Ягеллонській, 6 (нині Лесі Українки). Серед тих, хто тоді мав відношення до управлінням містом, варто згадати великого землевласника Еразмуса Перетятковича та адвоката Ромуальда Якубовського. Обоє тоді були членами Луцької міської думи.
Розповіли, хто керував Луцьком на початку 1920-х
В червні 1920 року новим луцьким бурмістром стає Ян Сушинський, який обіймає посаду до лютого 1923 року. В історії міста його постать асоціюється з пам’ятками, адже Сушинський був великим пошановувачем давньої історії Луцька. Саме в часи його управління луцький мірничий Леопольд Пашковський зробив опис нових кордонів міста.
Метою проведення обмірів, було розширення кордонів Луцька за рахунок навколишніх сіл. Леопольду Пашковському доручили провести топографічні вимірювання та на їх основі створити новий ескіз плану міста. За цю роботу він повинен був отримати 1 тис. злотих. До роботи мірничий приступив із завершенням на полях сільськогосподарських робіт.
Проте ідея розширення меж міста не припала до душі місцевим селянам, які почали обурюватись, скликати збори та активно протестувати проти запланованих змін. Відомо, що такі протести відбувались в Красному, Кічкарівці та інших селах. Новий план міста був готовий 1 грудня 1923 року і був дійсним до 1930 року.
Серед цікавих фактів, варто згадати, що в часи керівництва містом Сушинським до міста Луцька 15 жовтня 1922 року завітав перший маршал Польщі Юзеф Пілсудський. Отож маємо спогади про цю подію від бурмістра: «О 9:00 16 жовтня 1922 року спеціальним потягом до міста Луцька прибув маршал Пілсудський, в оточені великої свити на чолі з генералом Яциною. Поїзд очікував військовий оркестр.
Потім розпочався парад військ. На вулицях міста зібрався величезний натовп міщан, школярі з усіх шкіл утворили безперервний ланцюг… Увечері відбувся обід, куди було запрошено 160 гостей».
Ян Сушинський згадує, як під час вечірньої розмови Пілсудський почастував його сигаретами, які отримав у подарунок від румунської королеви Марії. «О 21:00 в луцькому офіцерському казино, на честь приїзду Пілсудського розпочався світський раут, участь в якому взяло близько 200 осіб».
Третім бурмістром Луцька 25 лютого 1923 р. став Кароль Валігурський, який був відомим на то й час журналістом, публіцистом та редактором «Газети Народової». Певний період він також займав керівну посаду в Ковелі, де був президентом міста.
Паралельно з державною роботою, Валігурський займався бізнесом і був власником складу виробів із металу. В 1927 році отримав високу відзнаку від польського уряду, а саме Кавалерський Хресто Ордену Відродження Польщі. Посаду бурмістра Валігурський обіймав менше півроку, якщо бути точними то до 26 червня 1923 року.
4 грудня 1923 року офіційно першим президентом міста Луцька став Болеслав Зелінський і пробув ним до липня 1926 р. Болеслав Зелінський за освітою був юрист, отримав навіть науковий ступінь доктора юридичних наук. Крім того Зелінського знали як письменника, журналіста і публіциста. Після закінчення школи він переїхав до Сполучених Штатів Америки, де працював редактором найстарішої польськомовної щоденної газети в США.
Саме Зелінський став ініціатором створення міського театру в нашому місті. Річна зарплатня президента міста Луцька становила близько 5 тис. злотих, та його заступника 5 тис. злотих. Для того, щоб зрозуміти тодішній курс польського злотого додамо кілька цифр із річних витрат Луцького магістрату в 1920-х роках.
Так на річне утримання Луцького міського театру імені Ю. Словацького мерія витрачала близько – 60 тис. злотих, це так само як будівництво нового мосту. Освітлення міських вулиць коштувало – 15 тис. злотих, а ремонт вежі Луцького замку – 191 злотий. Також з бюджету фінансувалось утримання луцької міліції, яке становило – 34 тис. злотих та пожежників – 13 тис. злотих.
Будучи бурмістром Луцька, Зелінський також виконував функції директора міського театру.
До вашої уваги представляємо фотопортрети перших луцьких бурмістрів та президента Луцька.