Зона вільної торгівлі з ЄС не надто збільшує український бюджет, зате "зжирає" український ліс.
Про це пишуть Тексти.
Європейський Союз відкрив свій ринок для України в квітні 2014 року.
Тоді Рада ЄС зменшила або скасувала митні тарифи на товари українського походження в односторонньому порядку.
З січня 2016 року торгові преференції замінила угода про зону вільної торгівлі. Україна і ЄС вже більше трьох років торгують в «особливому» режимі.
За три роки ми стали більше продавати, ніж купувати, Італії, Нідерландам, Іспанії, Румунії та Словаччині. Якщо брати загальну картину по ЄС, то найбільше виріс експорт лісу і деревини.
Проте «технологічного» прориву не відбулося. Три роки Україна нарощувала вивіз товарів низької переробки: деревини, пшениці, олії.
Ліс - важлива складова нашого експорту. Це не зрада, а реальність. Щоб її змінити, потрібно багато часу і зусиль.
Нульові мита не збільшили промисловий експорт, оскільки в торгівлі з ЄС існують і нетарифні обмеження. Проблема в тому, що Україна ще не створила систему сертифікації товарів, яку визнає ЄС.
Але навіть якщо уряд створить цю систему, то вирватися із нашою низькотехнологічною промисловістю на європейський ринок буде надзвичайно важко. Це все одно, що боксеру у малій вазі виходити проти Тайсона. Як це змінити?
Варто почати будувати власну промислову політику, а не лише сподіватися на ринкові механізми. Наприклад, успішні країни Азії активно підтримують пільговими кредитами промислові компанії, котрі виготовляють продукцію на експорт.
Варто назвати ще одну фішку "обкрадання" бюджету і знищення лісових територій: українську деревину дешево купує іноземна підставна фірма, яка потім перепродає її за реальною європейською ціною. Бо як інакше пояснити неможливу для ринкових умов ситуацію , коли ціна на сосну, яка експортується з України, є набагато меншою, ніж ціна на ринку, наприклад, Прибалтики, а експорт іде через посередників із Туреччини, Китаю та Румунії, а не напряму?