Іноді в критичній ситуації достатньо "виховати" себе, а не дитину – упевнений Деніел Шапіро, професор з психології і засновник Гарвардської міжнародної програми з переговорів, зазначає УП.Життя.
1.
Як тільки конфлікт починає посилюватись, запитайте себе: "Чи я дійсно хочу цього конфлікту?". Здебільшого, ви відповісте "Ні". Видихніть. Уявіть себе у майбутньому, через годину після цієї секунди. Уявіть, що приймаєте душ, релаксуєте у ліжку або читаєте книжку. Або уявіть себе на Місяці, ніби дивитесь зверху на свій діалог з дитиною. Невже ця сварка вартує часу і нервів вас і дитини? Вочевидь, ні.
2.
Уявіть, наскільки безсилою може почуватись дитина, коли батьки кажуть їй, коли прокидатись, що їсти, коли лягати спати, і навіть як розмовляти. Не дивно, що діти хочуть трохи свободи, щоб визначати свою власну долю. Запитайте, чого саме хоче дитина.Вислухайте і дайте їй вибір, а не ультиматум : "Якщо ти затримаєшся довше сьогодні, тобі доведеться завтра лягти спати раніше. Як ти хочеш вчинити ?"
3.
Батьки схильні думати, що знають правильні відповіді на усі запитання, особливо під час сварок з дітьми. Але те, що ми маємо владу над дітьми, не означає, що у їхніх словах немає правди. Син чи донька часто можуть раціонально пояснити свою поведінку, але для цього нам потрібно виділити їм час, щоб вислухати і спробувати зрозуміти. Спробуйте стати з дитиною на рівних і поцікавитися, чому вона так думає?