У маленькому приміщенні Степан Цимбалюк разом з дружиною створюють чудові вироби зі шкіри. Власне хобі він перетворив у справу свого життя, заради якої готовий жертвувати майже всім, адже відчуває неабияку відповідальність за свою роботу.
В інтерв'ю для сайту 0332 Степан розповів, як йому вдалося створити власну майстерню, що відома не лише в Україні, а й за кордоном.
Майстерня шкіряних виробів "Коzак" існує недовго, та попри труднощі уже має постійних клієнтів.
- Коли зрозумів, що вироби зі шкіри – це твоє?
Чесно кажучи, я не можу точно згадати, коли саме почав займатися шкірою, але було це близько 2 років тому. Почав робити це непрофесійно і скажу, не бачив себе і шкіру як одне ціле. Я просто зробив це своїм хобі, а згодом зрозумів, що можу рости, займатися цим на більш професійному рівні і робити хороші, якісні речі. Саме тоді опинився перед вибором: або я роблю щось одне, але добре, або я роблю декілька речей на досить таки середньому рівні. Раніше я працював і комірником, і друкарем, і кухарем, а за освітою – журналіст. Навіть на будівництві працював, але згодом покинув усе і віддався повністю своєму хобі. До мене приєдналась дружина, яка у всьому допомагає, вона - моя опора і підтримка.
Шкіра – матеріал, який дозволяє творити!
- Чи подобається працювати на себе? Які переваги?
Перевага одна, але значна: ти сам собі господар. Це дуже мотивує і муштрує. Ніхто не зробить це за тебе: або робиш ти, або ніхто. Твоя робота змушує тебе вставати зранку, залишатися до ночі та й вночі працювати. Бо ж якщо вже почав, то треба йти далі.
- Часто доводиться працювати вночі?
Якщо є багато замовлень, якщо є натхнення, його треба "хапати", тому що коли дозволиш собі відпочити, довше поспати - пропаде той момент, коли все в руках горить і виходить ідеально. Потім в тебе ця думка залишиться, ідея залишиться, але результату від того мізер.
- Що ти зробив вперше зі шкіри і коли?
Два роки тому чохол на запальничку "Cricket". Зробив зі старої шкіряної куртки, яку купив на секонд-хенді і ниток з магазину "Все від 1 гривні". Потім я зробив їх багато, близько 100 виробів. Хороша штука, бо захищає запальничку від прямих сонячних променів, від ударів. Я їх продавав за копійки. Першу запальничку не зберіг, я ж не настільки сентиментальний (сміється - ред.)
- На виробах є логотип, проте чи плануєте наносити ще якісь малюнки? Можливо, замовники пропонують щось своє?
На наших виробах було два логотипи. Спочатку майстерня називалася "Шабля". Проіснувала вона недовго, хоча дала серйозний поштовх для нас. Ми презентували вироби на "Бандерштаті", потім поїхали в Кам'янець-Подільський на фестиваль "Республіка". Зараз наша майстерня називається "Коzак", можу пояснити чому я вибрав саме таку назву. Ми плануємо розширятися і працювати на закордонний ринок, тож наші вироби без виключення будуть йти туди з логотипом "Коzак". Тобто, ми хочемо популяризувати Україну, українську культуру. От в нас є карта, на якій ми відмічаємо прапорцями відправлені за кордон вироби.
Також за бажанням клієнта ми наносимо лазерне гравіювання. Це може бути будь-яке зображення, побажання, ініціали. Ми допомагаємо клієнту підібрати зображення чи шрифт. Ми стараємося зробити кожен виріб індивідуально під бажання замовника.
Шкіра живе разом з господарем.
- Був момент коли хотілося залишити роботу?
Разів зо п'ять мені хотілося тут все облити бензином і спалити, бо були депресивні ситуації, не було клієнтів... Не зробив цього через злобу до того, скільки сил, старань, грошей, емоцій ми з дружиною затратили, щоб почати цю справу. Це все наша ідея, яку ми розвиваємо спільними зусиллями.
Тільки збоку здається, що власна справа - це легко. Захотіли – зробили. Проте, це не так. Це жахливі капіталовкладення, це недоспані ночі, це дуже велика відповідальність.
- Як ти для себе визначаєш успіх? Чи вважаєш себе успішним?
Успіх - це тоді, коли я задоволений. Коли я стану задоволеним - перестану рости як професіонал, як майстер своєї справи. Тому, можна сказати, я ніколи не буду успішним. Ми з дружиною у маленькій майстерні творимо разом. Я щасливий від того, що вона поруч зі мною, і ми займаємось улюбленою справою - це головне.
- Маєш у Луцьку конкурентів? Як ставишся до здорової конкуренції?
Є майстри у Луцьку, знаю декількох, але я не вважаю їх своїми конкурентами. Я маю свій ринок збуту, маю своїх постійних клієнтів. Люди, купуючи для себе гаманець, купують його потім для друзів в подарунок. Загалом між майстрами по шкірі немає конкуренції і я від цього кайфую. Можу зателефонувати до майстрів по всій Україні попросити поради і невідома мені людина може допомогти.
- Дай пораду тим, хто ще сумнівається у перетворенні свого хобі на бізнес?
Терпіння... не спалити це все. Спочатку буде тяжко, потім буде ще тяжче. Воно того вартує на всі 100 %. Це те відчуття, яке не можна описати словами, але заради нього жертвуєш, мучишся, проте не припиняєш робити, бо головне любити, те що робиш.
Коли робота в задоволення, тоді вона перестає бути роботою.
Під час інтерв'ю Степан Цимбалюк паралельно працював, адже звик виконувати свою роботу вчасно. Презентував вироби, які зайняли цілу полицю, показав надзвичайно унікальне замовлення і навіть продемонстрував сам процес народження шкіряного гаманця для сайту 0332.
Майстерня пропонує широкий спектр виробів: обкладинки, чохли, затискачі, ремені, байкерські жилети, сумки. На сайті "Коzак" - безліч моделей, тож кожен може вибрати унікальну річ. За усіма оновленнями можна слідкувати на сторінці майстерні у Facebook та Instagram.
Фото і текст Ірини Бречко