Пряник — кондитерський виріб із медового тіста, смак якого надають різноманітних прянощів. Пекуть цю солодку страву із простого за складом медового тіста, додаючи різні спеції та прянощі. Від цього й походить назва.
Рецепт смачних шоколадних пряників ви можете знайти, пройшовши за посиланням https://picantecooking.com/ua/recipes/pechivo/shokoladni-pryaniki/!
Як пряник з'явився у Європі
Рецепт медового тіста, найімовірніше, вигадали на Сході. У Європі пряник у його нинішньому вигляді вперше спекли у Бельгії, у місті Дінан. Звідти рецепт потрапив до Аахена і так з'явилися знамениті на весь світ Аахенські пряники з цукатами, горіхами та марципанами. З цими ласощами пов'язана містична історія. Їх пекли до столу Карла Великого, але простий народ до ласощів був не привчений. А коли після пожежі 1656 року в Аахені настав голод, старий пекар згадав про простий, але дуже корисний рецепт пряників. Проте, щоб його дізнатися, треба було потривожити порох короля. Зробити це погодився молодий підмайстр. Він спустився в гробницю, довідався у Карла рецепт і врятував місто від голодної смерті.
Пряники за всіх часів рятували людей від голоду, адже могли зберігатися довгий час. Особливо цим славилися нюрнберзькі. Існує багато рецептів їх випічки, але найзнаменитіший пряник Елізи, який пекли мандрівникам та солдатам, відрізняється досить суворим складом: горіхи, мед, яйця та спеції. Як ви помітили, серед інгредієнтів відсутні навіть борошно та олія.
Інші пряникові традиції
У Європі без пряника не обходилася жодна подія — ні радісна, ні сумна. Так, у Польщі торуньські солодкі пряники служили як посаг нареченій. А ті що з гіркуватістю - вживали під горілку на поминках.
В Англії пряник носить трохи дивну назву «паркін». Він служив традиційною їжею бідним. Готували його з вівса до дня збирання нового врожаю. А в Ланкширі до Хеллоуїна і ночі Гая Фокса.
У Литві пряники називають медуолісами. Їх пекли до Різдва та інших свят, покривали глазур'ю, завдяки чому випічка зберігалася довго, рятувала бідняків від голодної смерті та підкріплювала в дорозі мандрівників.
На Русь пряник вперше потрапив у ІХ столітті. Завезли його варяги, мабуть на шляху до греків. Звали «медовим хлібом», адже мед становив половину всіх інгредієнтів. Пізніше пекарі привели рецепт до звичного нам виду.
Існувала для цього пряникова форма, виготовлена із твердої деревини. Дошку сушили років приблизно від 5 до 20. А потім вирізали на ній малюнок у дзеркальному відображенні і наносили його на коржик. Форма служила довго, до 70 років. Періодично її кип'ятили у маслі, щоб видалити залишки тіста.