Сьогодні ви разом здійснюєте операційне управління компанією, а завтра ваш партнер створює конкуруючий бізнес та переманює клієнтів. Щоб уникнути такого сценарію, із самого початку співробітництва партнерам варто підписати договір про конфіденційність та нерозголошення інформації. IT-юристи Stalirov&Co розповіли, як скласти NDA, що це таке і як уникнути помилок у спільному бізнесі.

Що написати в NDA?

У кожній угоді про нерозголошення має бути 5 обов'язкових розділів:

  1. Поняття та об'єкти конфіденційної інформації

  2. Способи передачі інформації

  3. Види порушень угоди та заборони

  4. Способи доказування порушень

  5. Обмеження відповідальності сторін

  6. Місце розгляду спору

А тепер обговоримо, що саме написати у кожному із розділів.

Поняття та об'єкти конфіденційної інформації

У цьому розділі завдання юристів визначити, яку інформацію заборонено розкривати. Список має бути максимально детальним, оскільки партнер отримує доступ до всієї внутрішньої бізнес-інформації. Ось приблизний перелік об'єктів конфіденційної інформації, які варто включити до вашого NDA:

  • кореспонденція, ділове листування;

  • технічні завдання та технічна документація;

  • доступи до корпоративних облікових записів клієнтів та інформація про проекти в Jira, Slack, Figma, Confluence та репозиторіях;

  • бюджети проектів;

  • заробітна плата співробітників, гонорари, фінансування, інформація про власників, підрядників, агентів, клієнтів, співробітників, постачальників, партнерів, ліцензіарів/ліцензіатів, з якими працює компанія;

  • комерційні плани та бізнес-схеми, алгоритми монетизації;

  • відомості про маркетинг та просування продукції, ринкову політику;

  • об'єкти інтелектуальної власності, інформація про плани майбутніх проектів щодо створення нових прав інтелектуальної власності, концепції, ідеї та підходи;

  • креслення, шаблони, дизайн, компіляції, програмні пристрої, формули, конструкції, прототипи, методи, прийоми, процеси, процедури, презентації, графіки, витвори мистецтва, перформанси, товарні знаки, бази даних, репозиторії, бібліотеки;

  • вихідний код програмного забезпечення, технічна документація, проектна документація, прототип програмного забезпечення, стенограми внутрішніх комунікацій, плани проектів, формули та алгоритми, блок-схеми, список використовуваних API.

Окрім переліку конфіденційних даних, юристи додають в угоду пункт про інформацію, яку можна розголошувати. У договорі це можна сформулювати так.

Інформація не вважається конфіденційною, якщо вона:

  • вже відома партнеру в той час, коли сторона, що розкриває, її передає;

  • отримана з іншого джерела на умовах, що не потребують збереження конфіденційності;

  • незалежно розроблено партнером без використання конфіденційної інформації компанії.

Крім цього, партнер може розголошувати інформацію за письмової згоди другої сторони угоди.

Способи передачі інформації

Конфіденційна інформація передається:

  • електронною поштою,

  • телефоном,

  • за допомогою месенджерів (Whatsapp, Telegram, Zoom, Slack),

  • шляхом надання доступу до баз даних, репозиторіїв, бібліотек;

  • усно під час зустрічей, переговорів;

  • при прямій взаємодії з клієнтами компанії.

У NDA прописують інструменти комунікації, які використовує саме ваша компанія.

Порушення угоди

У тексті документа має бути перелік дій, які вважаються порушенням: переманювання співробітників та клієнтів, передача інформації конкурентам, розміщення даних у відкритих джерелах, створення та ведення конкуруючого бізнесу.

Способи доказування порушень

NDA повинен включати список інструментів, які допоможуть вам довести порушення режиму конфіденційності та розмір збитків. Це можуть бути документи, електронні докази, аудиторські висновки, експертизи, аудіо та відеоматеріали, дані електронної пошти, повідомлення месенджерів, висновки фахівців.

Місце розгляду спору

Юристи Stalirov&Co радять розпочинати вирішення конфлікту з мирного врегулювання. Це означає, що сторони обмінюються взаємними письмовими претензіями та ведуть переговори. Також можна залучити медіатор. Перевага цього способу в конфіденційності та оперативності. Якщо ні претензійний спосіб, ні медіатор не допомогли, сторони звертаються до суду чи арбітражу.

Вибір органу та держави для розгляду спору залежить від місцезнаходження сторін, релевантності законодавства та фінансових можливостей. Наприклад, у договори про нерозголошення конфіденційної інформації в Україні юристи додають пункт про розгляд спорів у Торгово-промисловій палаті. Цей спосіб дозволяє одержати рішення швидше, ніж у суді.

Автор: Валерій Сталіров, CEO компанії IT-юристів Stalirov&Co