Ендопротезування колінного суглоба необхідно в тих випадках, коли зношений або пошкоджений суглоб завдає біль, який неможливо зняти ліками, коли суглоб обмежує рухливість або зумовлює неправильне положення коліна. Ендопротезування проводиться для зняття болю та відновлення нормального стану та рухливості суглоба, що дозволить Вам повернутися до звичного життя, повернути втрачені функції. На найвищому рівні цю операцію проводять тут.

Причини ураження суглоба

Причинами пошкодження суглоба можуть бути:

  • дегенеративно-дистрофічне захворювання колінного суглоба, в основі якого ураження хряща (гонартроз);
  • ревматоїдний артрит;
  • остеопороз;
  • травма коліна.

Штучний колінний суглоб

Тотальний протез колінного суглоба включає:

  • штучні (металеві) великостегнові та великогомілкові компоненти суглоба;
  • компонент, який примикає до великої гомілкової кістки, у свою чергу, складається з двох деталей: великогомілкової металевої пластини та поліетиленового вкладиша.

У тих випадках, коли пошкоджений і зв'язувальний апарат, використовується комплексний петльовий протез, який дозволяє ефективніше стабілізувати суглоб. У разі локального артрозу колінного суглоба (ураження хряща лише на одній поверхні) може використовуватися протез для часткового протезування. Залежно від типу фіксації ендопротези колінного суглоба поділяються на протези з цементною та безцементною фіксацією. Для цементного кріплення протезів до кістки використовують спеціальний кістковий цемент (поліметилметакрилат). Безцементні протези кріпляться до кістки механічним способом. У фіксованих таким чином протезів повернута до кістки поверхня шорстка, кістка вростає в нерівності протеза, тому додаткові фіксатори не потрібні.

Хід операції

Операцію з ендопротезування колінного суглоба можна проводити із застосуванням як загальної, так і спінальної анестезії з накладенням джгута на стегно у лежачому положенні. У разі знеболювання через спину (або спінальної анестезії), Ви знаходитесь не уві сні, але нижня частина тіла нечутлива до болю та ноги втрачають рухову здатність. Перевагою спінальної анестезії перед загальним наркозом є менший ризик наркозу та кращі можливості післяопераційного лікування (знеболювальні засоби вводяться через спинну канюлю). За бажанням Вам вводять також заспокійливі засоби, які знижують післяопераційну напругу. У ході операції хірург видаляє з поверхні стегнової та гомілкової кістки хрящ і виправляє неправильне осьове положення суглоба. Металеві компоненти кріпляться за допомогою кісткового цементу, який швидко затвердіває, до стегнової і гомілкової кісток, між ними встановлюється пластиковий вкладиш. Внутрішня сторона колінного диска за потреби замінюється пластиковим компонентом, який також цементується. У разі підвищеної крихкості кісток металева ніжка гомілкової кістки може бути подовжена за допомогою металевого стрижня. Іноді для заповнення великих кісткових дефектів використовується Ваша власна кістка біля суглоба, або консервовані кістки разом з додатковими шурупами. Наприкінці операції ортопед переконується в міцності та стабільності прикріпленого до кістки протеза суглоба при здійсненні різних рухів та в плавності руху колінної чашки у поглибленні з боку стегнової кістки. В операційній рані може залишатися дренаж для відведення від штучного суглоба рідини та крові. Рана покривається пов'язкою із м'якого матеріалу. Операція триває приблизно 1-2 години.

Після операції

  • Після операції кілька годин Ви перебуватимете у палаті, де постійно стежать за Вашим станом та припиненням дії анестезії.
  • Залежно від Вашого загального стану робиться рентгенівський знімок оперованого суглоба відразу після операції або в наступні дні після операції.
  • Післяопераційне лікування триває у палаті інтенсивного лікування ортопедичного відділення, де є всі засоби забезпечення післяопераційного відновлення. Наступного ранку лікування триває у звичайній палаті.
  • До повного припинення дії знеболювання Ви лежатимете в ліжку на спині. Зменшити біль і запобігти набряку допоможуть холодні мішечки, які накладаються на коліна. Починаючи з 6-ї або 8-ї години після операції, Ви зможете повертатися на будь-який бік.
  • У перші післяопераційні дні Вам дають сильнодіючі болезаспокійливі засоби для запобігання болю або за потреби, а також антибіотики для запобігання запалення. Необхідно враховувати, що протягом декількох днів після операції може бути присутнім помірний біль, незважаючи на прийом 14 болезаспокійливих засобів. Перебуваючи в лікарні Ви проходитимете лікування для попередження тромбозу у вигляді підшкірних ін'єкцій або таблеток, це лікування продовжиться і після виписки з лікарні.
  • Дренаж рани, встановлений під час операції, зазвичай видаляється першого ж дня після операції під час перев'язки рани.
  • Катетер, який встановлюється в сечовий міхур, видаляється на наступний після операції день. В туалет, як правило, можна самостійно ходити починаючи з наступного після операції дня. А безпосередньо після операції можна користуватися підкладним судном.
  • Якщо лікар не розпорядився інакше, через 6 годин після операції можна, залежно від самопочуття, трохи попити і поїсти. Нормальний прийом їжі відновлюється першого ж дня після операції.
  • Наступного дня після операції Вас відвідає фізіотерапевт та розпочне лікування за допомогою фізіотерапії. Рекомендовані вправи фізіотерапевтами необхідно виконувати і після виписки з лікарні.
  • При хорошому самопочутті можна сидіти в ліжку і підніматися з нього, спираючись на спеціальний пристрій з першого післяопераційного дня. При цьому Вам нададуть допомогу та розкажуть, як це правильно робити.
  • У перший день після операції дозволяється рухатись, спираючись на високу раму, під керівництвом фізіотерапевта. З другого дня починається ходьба на милицях з підлокітниками у коридорі відділення, з четвертого чи п'ятого дня розпочинаються тренування з руху на сходах.
  • Зазвичай, після операції пацієнти залишаються в ортопедичному відділенні протягом 4-5 днів. Залежно від можливостей післяопераційного лікування може відразу ж наслідувати стаціонарне відновлювальне лікування.

Термін подальшого контролю визначає хірург, який Вас оперував. Перша перевірка зазвичай проводиться через три дні після операції, друга перевірка – через шість місяців, третя – через рік.