Всім хай. Я Ігор. Алкоголізм – це найбільша проблема у моєму житті. Але я тут не за тим щоб писати як погано пити. Звісно це всі розуміють. Я тут розкажу про своє життя і свої відгуки про  кодування від алкоголізму у Луцьку і Рівному.

Спочатку це було як жарти без невинності: зустрічі з друзями, святкові ночі, випадкові випивки після роботи. Я обирав веселощі та компанію відчуваючи як алкоголь змиває втому дня та дарує ілюзію свободи. Це здавалося таким звичайним – «усі так роблять» мовляв, це частина дорослого життя. Мої вечори стали ниткою з однакових кадрів: зустріч у барі, перше замовлення, жарти, ще один круг для всіх. Спочатку я не замислювався про наслідки. Це ж було весело, адже так? Колишні студентські звички, які легко вкоренилися у моєму післянавчальному житті.

Але з часом веселі ночі стали менш радісними. Я почав звертати увагу що п'ю не тому що відбувається якесь свято чи особлива подія а тому що день закінчився. Алкоголь ставав моїм способом втечі від стресу, втоми, нудьги. Про пошуки кодування від алкоголізму у Луцьку яне думав навіть. Я все ще говорив собі, що контролюю ситуацію, що можу припинити в будь-який момент. Насправді випивка вже контролювала мене.

Почуття вини та занепокоєння з'являлися на ранок після чергової нічної забави. Я почав брехати близьким, коли вони питали про мої вечори. «Трохи відпочив» відповідав я приховуючи свої справжні маршрути та обсяг випитого. У моменти такої брехні я відчував себе ще гірше але все ж продовжував пити. Не хотів щоб хтось бачив, як мене затягує в цю прірву. Я тим паче не хотів, щоб мене відправляли на лікування алкоголізму у Луцьку або Рівному (часто їжджу до Рівного по сімейним обставинам скажемо так). Я не знав скільки коштує кодування від алкоголю, але думав що якісь захмарні гроші. Тому довгий час на це не наважувався.

Згодом я почав помічати, що алкоголь стає не просто засобом розваги, а чимось на кшталт ліків для моєї внутрішньої боротьби. Страх, невпевненість у собі, нездатність впоратися з повсякденним стресом без «допомоги» пляшки. Це було тривожним знаком, який я намагався ігнорувати, продовжуючи жити в ритмі, що все глибше заганяв мене у кут. Друзі навіть почали звертати увагу, що я змінився. Від веселого та енергійного, я ставав все більше замкненим і роздратованим, коли алкоголь не був поблизу, якщо ми не збиралися випивати. Мені було нудно і не цікаво. Я втрачав інтерес до речей, які колись любив, і зосереджувався тільки на наступній можливості випити, а не подумати про лікування алкоголізму.

Моє нове коло обіймало тих хто як і я шукав втіхи в алкоголі. Здавалося, вони розуміли мене краще за всіх. Вони не критикували, не закочували очі, коли я купляв ще одну пляшку і ще і ще. Ми ділились історіями, сміялись і втікали від реальності разом. Ми збирались в непримітних пабах або просто на вулиці на лавочці, де можна було забути про час. Вони до речі мені багато розповідали про наслідки після кодування від алкоголізму що це все маячня і не допомагає а тільки гірше робить. І розповідали про своїх знайомих які робили собі гарячий укол від алкоголізму і ціна при чому була немаленька. Так навіть казали, що від цього помирали. У другого почалися проблеми зі здоров’ям, що калікою став. Розказували мені що це все спеціально роблять щоб нас убити… Ну я і вірив в усе це!

Однієї ночі знайшовши нове місце на околиці міста ми зібрались там, нас було шестеро. Було весело, як завжди: анекдоти, історії. Ці ночі були наче бальзам на мої внутрішні рани. На деякий час я відчував себе живим, а не просто існуючим. Того вечора, відчуваючи себе особливо щедрим і довірливим, я заплатив за усю горілку. Ми святкували день народження одного з «однодумців». Напідпитку здається ми всі були братами та сестрами. Але коли настала пора йти, я знайшов свій гаманець порожнім. Не просто без готівки, а абсолютно порожній. Мої картки, посвідчення особи... все зникло. Спочатку я подумав що можливо випадково загубив його десь. Але потім перевіряючи кишені зрозумів що це малоймовірно. Я почав запитувати своїх товаришів чи не бачили вони мого гаманця. Вони хоч і переконливо заперечували. Між нами виникла напруга якої раніше ніколи не було. Ну а потім і бійка. До речі з тим, хто мені розказував більше за все про погані наслідки після кодування від алкоголізму. Ніч закінчилась тим що я ледь повернувся додому спустошений, один і побитий. Як мене ще не вбили тоді, не знаю… Почуття зради від тих, кому я довіряв гризло мене. Та найгірше не втрата карток чи грошей. Найгірше було усвідомлення що моє нове «співтовариство» може бути таким же фальшивим і тимчасовим як і сп'яніння яке вони дарували.

Це був переломний момент в якому я почав задаватись питанням про справжні мотиви та значення моїх відносин із тими хто був поруч. Я дивився на себе в дзеркало і не впізнавав. Знову сів пити і лаятися в пустоту. Мені стало страшно. А що якщо все не так а що якщо кодування від алкоголізму це вихід? Після того неприємного інциденту з втратою гаманця та зрадою від тих кому я довіряв я вирішив що пора щось змінювати. Якось вранці з огидою до себе та свій стан я вирішив спробувати кодування від алкоголізму у Луцьку. Ну а що? Це був єдиний спосіб щось змінити. Наслідки після кодування від алкоголізму мене не лякали я перестав в це вірити. Тому знайшовши в інтернеті адресу найближчого кабінету наркології, я зібрав усі свої сили в кулак і пішов туди.

Кабінет нарколога виявився маленькою непримітною кімнатою в старому медичному центрі. Інтер'єр був занедбаним, а обстановка досить мрачною. Я очікував хоч якоїсь вступної розмови, але замість цього мене одразу провели до процедурної кімнати. Лікар коротко розповів про процедуру підшивки від алкоголю та її наслідки, але не запитав про мої сподівання чи страхи. Відчувалася недостатність емпатії, розмови... Після кодування мені вкотре наголосили, що якщо я спробую алкоголь, то мені стане дуже погано. Я покинув клініку з дивним відчуттям порожнечі, не впевнений що змінилось у мені щось. Мій скептицизм щодо ефективності процедури лише зростав із кожним днем.

Через тиждень, під тиском сумнівів та соціального тягару я зірвався. «Тільки один келих, щоб перевірити чи діє кодування від алкоголізму» переконував я себе. Я напився очікуючи негайної реакції, якої лякався... але нічого не сталося. Жодної реакції. Це ще більше підірвало мою віру в лікування та в себе. Іронічно, але цей інцидент змусив мене замислитись, чому я дійсно хочу змінити своє життя. Проте цей шлях до самопізнання та змін був далеким і вимагав часу. Я продовжував пити але в глибині душі знаючи що маю знайти інший більш ефективний спосіб подолати свою залежність. Цей шлях який я ще повинен був визначити ставав все більш ясним із кожним днем проведеним у пошуках справжнього я.

Я вирішив спробувати ще кодування від алкоголізму у Луцьку хоч ціна і була завелика для мене. Я відвідав декілька різних наркологів кожен з яких запропонував свій метод кодування. Сподівання щоразу відроджувалося в мені але з кожним новим зривом воно згасало...

Перший раз я протримався два тижні. Лікарі вроді і говорили правильні речі, і я дійсно відчував підтримку, але водночас я відчував, що все не по справжньому, що все це награно. Плюс стрес у роботі та постійна присутність алкоголю в соціальному оточенні швидко вивели мене із колії. Цей шаблон повторювався знову і знову. Кожен раз здаючись на милість «тільки одного келиха» я зривався, забуваючи всі свої обіцянки і наміри.

Спроба кодування від алкоголізму що тривала найдовше закінчилась через місяць. Цей період я вважав своєю найбільшою перемогою адже місяць без алкоголю здавався мені справжнім досягненням. Я навіть почав відчувати себе краще, мої думки стали більш ясними, а здоров'я міцнішим. Але я не був готовий до випробувань які чекали мене попереду. Смерть мого старого друга стала тим каталізатором що повернув мене до пляшки. Новина про його раптову смерть прийшла як грім серед ясного неба. На похороні серед сумних облич і важких слів я втратив контроль. Відчуття втрати і болю змусили мене знову шукати втіху в алкоголі. Це був зрив після якого я відчував себе особливо зневажливо, адже це було не просто порушення обіцянки, але й зневага до пам'яті друга.

Ці невдачі навчили мене що залежність це не лише фізична потреба але й глибока психологічна боротьба. Я розумів що мені потрібна професійна допомога. Але ж я уже стільки разів звертався до лікарів, робив укол від алкоголізму ціна якого часто була завищена, робив підшивку від алкоголю ціна якої теж була дуже різна. Нічого не змогло це змінити. Я продовжував падати на дно.

Якось в черговий раз справи змусили мене повернутися до Рівного, міста яке я колись називав домом. Серед клопотів і вирішення особистих питань я відчував постійний внутрішній натиск своєї залежності. Вирішив що поки я тут потрібно спробувати знайти допомогу знову. Пошуки в інтернеті де в Рівному лікують від алкоголізму привели мене до медичного центру «Матері проти залежностей», який знаходиться на вул. Горохович Антоніни, 19. Відгуки про кодування і лікування від алкоголізму у цьому центрі були обнадійливі, люди писали про чуйність персоналу та ефективність методик.

Коли я переступив поріг цього центру я відразу ж відчув різницю. Оточення було світлим та заспокійливим, а співробітники надзвичайно ввічливі та уважні. На відміну від попередніх місць де я намагався отримати допомогу тут відчувався теплий майже сімейний настрій. Мене вітала жінка середніх років з лагідною усмішкою, яка представилася як начебто координатор пацієнтів. Не пам’ятаю точно, так як давно це було вже відносно. Вона запросила мене до невеликої кімнати для співбесіди, де ми змогли поговорити в приватній обстановці.

Вона попросила розказати про моє життя і я відчув як її щирість змушує мене відкритися. Я ділився своїми тривогами, невдачами та боязню знову зірватися. Вона уважно слухала не перебиваючи і кивала виявляючи співчуття. Це дуже було приємно варто зізнатися. Після моєї розповіді вона обговорила зі мною підхід центру. Це не тільки кодування від алкоголізму (у Рівному ціна в цьому центрі до речі найадекватніша). Так от, це не просто кодування це і психологічна сесія, групи самодопомоги та навіть курси з розвитку нових корисних навичок.

Вона сказала що вони вважають що зцілення починається зсередини. Це було перед тим як запропонувати мені зустрітися з наркологом. Потім лікар до якого мене направили був також чудовою людиною. Він провів детальний медичний огляд а потім ми обговорили різні методи кодування від алкоголізму і його відгуки як професіонала. Після обговорення ми вибрали метод який як сподівався підійде мені найкраще. Процедура пройшла спокійно а після цього мені влаштували зустріч з психологом щоб виробити стратегії для майбутнього. Це було перше і найкраще  кодування від алкоголізму в Рівному це я точно можу сказати.

Покидаючи цей наркодиспансер Рівного я відчував не тільки фізичну але й душевну легкість. Щось у моєму серці сказало що цей раз буде іншим. Я вже багато чого пережив у боротьбі з алкоголізмом але тепер з новою надією та підтримкою я відчував що нарешті знайшов місце де мене зрозуміють і допоможуть. І от зараз уже 7 місяців і 2 тижні я не п’ю. Саме «Матері проти залежностей» знайшли правильний підхід і не тільки змотивували мене і змусили повірити в одужання, в тверезість, що я можу не пити. Але і я так впевнений що препарати були дійсно перевірені не «розбавлені» як мені здається було в інших закладах. Тому рекомендую тим хто шукає де в Рівному лікують від алкоголізму звернутись сюди: https://narkohelp.com.ua/likuvannya-alkogolizmu-rivne-czina-vidguky/ Ну і номери телефонів я теж залишу тут хоча вони і є на сайті: (097) 000-46-71 і (099) 000-46-71. Звісно вибір робить кожен сам. Я хочу зі своєї сторони побажати зробити усвідомлений вибір у сторону тверезості. І це не просто слова людини яка закодувалася і не п’є майже 8 місяців. Я планую пройти згодом повноцінне лікування алкоголізму у Рівному і відгуки про лікування у «Матерях» обов’язково напишу ще!