Дуже часто стимулом для науково-технічного прогресу служить нестача ресурсів. Класичним прикладом цього є значне нарощування обсягів випуску металургійної продукції (чавун, сталь) і поява, внаслідок цього, дефіциту ресурсів. Для виробництва металів, крім залізної руди, необхідний кокс. Однак поклади вугільної сировини для його виробництва невеликі і залягають локально. Тому багато зусиль спрямовано на дослідження і пошуки альтернативної сировини для коксу. Зокрема, пропонують перейти на верховий торф, газ, відходи нафтової промисловості і т.п.
Виробництво коксу – недешеве задоволення, пов’язане з технологічними особливостями видобутку. Родовища знаходяться на великій глибині, тому видобуток можливий виключно шахтним методом, що значно збільшує собівартість і, в свою чергу, ринкову ціну коксівного вугілля. Пошук та налагодження нового виробництва пов’язані з величезними інвестиціями, що приводять в результаті до зростання ціни виробленої продукції. У структурі собівартості сталі частка коксу складає – 40-50%. Виходячи з цього, логічні і доцільні наукові дослідження з пошуку альтернативної коксівної сировини.
Під виробництво коксу можна пристосувати будь-яку природну паливну сировину, що спричинило появу ідеї використовувати верховий торф. Ця сировина за енергетичними параметрами схожа з коксівним вугіллям, але на відміну від останнього, має більш низький вміст фосфору і сірки, а відповідно мінімізує наявність в чавуні сторонніх домішок. Таким чином відпадає необхідність в їх вилученні з чавуну. Економічний ефект від виключення процесу очищення становить 15-20% кінцевої вартості.
5,5 тонн торфу після переробки прирівнюється до тонни високоякісного коксу. Фрезерный торф подрібнюється і пресується в циліндри певного розміру. Далі пелети завантажуються в шахту, де піддаються технологічним операціям (сушка, коксування, охолодження).
Дефіцит в торфі відсутній в силу наявності величезної сировинної бази, великим розвіданим родовищам, дешевизні і простоті видобутку відкритим способом. Загальні запаси торфу в Україні складають 2,2 млрд. тонн, щорічний обсяг видобутку – 700 тис. тонн. Найбільші родовища торфу знаходяться в зоні українського Полісся. Близько 25% від усього видобутку забезпечує підприємство «Житомирторф».
Перехід на альтернативний торф’яний кокс позбавить від дефіциту металургійні підприємства, вирішить соціально-економічні проблеми торф’яної промисловості, яка перебуває останні роки в депресивному стані. У підсумку, більше 5 адміністративних областей отримають інвестиції і поштовх до розвитку.