Марина Ткачова: «Світ мені завжди був цікавий і я собі була цікава»

Вона багато знає про рослини і хімічні сполуки. Може легко вийти на сцену і перевтілитись у найказковішого персонажа. Запросто організує й проведе фітнес-заняття, знайде чим забавити малюків. А ще – малює, творить, придумує, шукає, спонукає, підтримує. Такі як Марина Ткачова можуть і коня на ходу зупинити. Співзасновниця луцького антикафе «InnerSpace», актриса народного аматорського театру-студії «ГаРмИдЕр», генераторка ідей і заходів у нашому місті.

Якби не війна на сході, можливо все склалося б по-іншому. У 2014-му сім’я Ткачових приїхала з Луганська до Луцька. «Це була пропозиція батьків Кирила. Сюди запрошувала знайома його мами Галина Василівна. Ми приїхали з двома рюкзаками, двома дітьми і купою оптимізму. Нам знайшли й облаштували усім необхідним начинням квартиру. Луцьк – дуже душевне місто. І люди нас прийняли душевно.»

У Луганську Марина ще встигла відсвяткувати річницю з дня створення свого клубу розвитку дітей. І добре зважувала, чи варто такий же відкривати у Луцьку. Але надто свіжими були відчуття і спогади. Тому вона пішла працювати у сімейну академію «Плай».

У вчительку вона гралася у дитинстві, перетворивши кімнатну шафу на шкільну дошку. Але насправді хотіла бути лікарем або пекарем. А вивчилася спершу на хіміка-біолога, згодом – на дизайнера-графіка. І має ще дві додаткових освіти: сімейного педагога і тренера з фізичного виховання.

«Світ мені завжди був цікавий і я сама собі була цікава, - розповіла Марина про  дитинство. – На своєму подвір’ї я проводила розкопки. І вчитися мені було також цікаво.» Вона завжди легко знаходила собі співрозмовників і вже в шкільні роки серйозно досліджувала життя рослин в умовах екологічного забруднення. Не дивно, що здобула друге місце на Міжнародній олімпіаді з екології від Малої академії наук.

«Я думала, чи мені знову повернутися в ботаніку. Молекулярна біологія мені дуже цікава. І неорганічна хімія дуже подобається. Але зараз переключилася на творчість. Коли народився Лев, зрозуміла, що треба ще чимось займатися. Почала малювати. У мене з’явився свій стиль – «графічний примтивізм». Тоді я отримала другу освіту, народила другу дитину. Й пішла на нову роботу.»

А з появою Варі почала працювати з дітьми у клубі розвитку. І в травні 2013-го відкрила свій «КлубОк». «Це була успішна справа, але коли в 2014-му за 100 метрів від наших вікон почалася стрілянина, ми зрозуміли, що треба то все згортати і виїжджати. Спочатку, звичайно, думали, що то лише на кілька місяців.»

Ідея відкрити у Луцьку «Innerspace» з‘явилася після поїздки до Львова. Це мав бути вільний простір, куди б хотілося приходити і проводити свій час: чи за роботою, чи зустрічаючись із друзями, чи просто читаючи книгу. Проект визрівав рік. «Бо неможливо одразу приїхати у нове місто і відкрити свою справу». І навіть зараз він є більше соціальним.

«Ми працюємо на інших роботах, щоб це окуповлювалося. Але «Innerspace» – місце сили для Луцька. Сюди хочеться приходити. Тут легко працюється. Часом увечері навіть додому не хочеться йти.

Ми хотіли стати культурним і осередком дизайну. Тут відбуваються художні посиденьки, презентації книг, журналів, картин, кулінарні майстерки. Збираємося, щоб поговорити про подорожі, подивитися кіно.»

Кирило Ткачов відкрив в «Innerspace» першу на Волині школу каліграфії. Це дійсно унікальний проект. І вже навіть відбулися два неформальні фестивалі «Простір літер», в яких брали участь фахівці з інших міст. Вони раніше не бували у Луцьку і зараз зацікавлені приїжджати сюди, розповіла Марина.

«Красиві вечірки» - це також проект, що його підтримали Ткачови. Коли можна гарно провести час, поміряти дизайнерську сукню, сфотографуватися. А ще в «Innerspace» пропагують здорове харчування, планують організовувати веда-вега-вечірки, мовний і клуб толерантності.

А поміж тим Марина малює, займається з дітьми у театральній студії і сама виходить на сцену. Та ще й не сама, а зі своєю донькою. «Театр хотілося спробувати давно. Якось потрапила на виставу «ГаРмИдЕру», познайомилася з ними. Почала ходити на репетиції. «ГаРмИдЕр» відкритий для цього. Просто сиділа, дивилася виставу. Намагалася зрозуміти, чи мені то цікаво, чи матиму час вечорами, щоб ходити на репетиції. Виявилося, що мені це цікаво. Вперше взагалі моя Варя долучилася. А потім вже я взяла участь у виставі «Попелюха». Якби відчула, що то не моє, мабуть, я б не залишалася. Там всі люди працюють для душі. «ГаРмИдЕр» – це теж душа Луцька.»

Ткачови уже не раз виставляли свої художні роботи на виставках. Вони також відкриті для митців. «Я більше підтримую талановитих людей, яких зустрічаю, ніж реалізую себе, - зізналася Марина. – Хоча, маю багато ідей. Але не завжди всі можу реалізувати. Тому що лінуюся. Та й діти хочуть мати маму, а не тьотю, яка працює в «Innerspace».»

Текст Ірини Кунинець, фото Любомира Безручка, а також надані Мариною Ткачовою.