Бути здоровим по-європейськи: що таке громадське здоров'я

В Україні громадське здоров’я найчастіше пов’язують з лікуванням у лікарнях, але це не одне і те ж.

30 листопада 2016 року Кабінет Міністрів України дав старт створенню системи громадського здоров’я в Україні, ухваливши Концепцію громадського здоров’я, яка змінює фокус від політики лікування до політики зміцнення та збереження здоров’я і попередження захворювань.

Люди вважають, що це щось принципово нове. Громадське здоров’я – це не про лікування хвороби, а про запобігання, вчасну діагностику та ведення здорового способу життя, наголошує міжнародна експертка в галузі охорони здоров’я Ліз (Леся) Паславські. Люди бережуть своє здоров’я, менше хворіють, живуть довше, але при цьому пізніше потребують суттєвої медичної допомоги.

За словами експертки, збільшення кількості лікарняних ліжок – це не рішення проблеми. В Австралії, Великобританії та США кількість лікарняних ліжок є меншою і люди менше часу проводять в лікарнях. Так, 32% хворих в Україні не потребують так довго залишатися в лікарняних умовах. Рішенням проблеми є рання діагностика та запобігання. 

"Здоров’я популяції" – ще одна назва громадського здоров’я. В Україні громадське здоров’я найчастіше пов’язують з лікуванням у лікарнях, але це не одне і те ж.

Щоб зрозуміти різницю, варто звернути увагу на кілька важливих фактів про громадське здоров'я:

• фокусується на здоров’ї населення, а лікарні – на конкретних пацієнтах та їх лікуванні;
• фокусується на факторах та поведінці, які спричиняють захворювання – забруднення, генетичні фактори, а лікарні – на лікуванні хвороб і травм пацієнтів;
• зорієнтоване на розвиток стратегій щодо здорового способу життя та запобігає потраплянню людей до лікарень, а лікарні зорієнтовані на боротьбу з хворобою за допомогою ліків та хірургічного втручання;
• спрямоване на багатопрофільну роботу в команді задля покращення здоров'я у громаді, а в лікарнях – зосереджені саме на лікуванні хвороби;
• пов’язане з проведенням наукових досліджень (якщо локальні є недоступними, варто користуватися міжнародними, зокрема, дослідженнями ВООЗ) тоді, як більшість українських фахівців та працівників медичних закладів використовують медичні дослідження лише з українських або російських джерел.

Громадське здоров’я також називають глобальним здоров’ям, адже воно не має кордонів та громадянства, до прикладу, забруднення повітря чи інфекційні хвороби.

Експертка виділяє кілька факторів ризику, які спричиняють проблеми в сфері громадського здоров'я: 

• спосіб життя та поведінки (куріння, ожиріння, вживання алкоголю);
• генетична спадковість та біологічна схильність до хвороби (жінки, чиї матері страждали на рак грудей, є більш схильні до появи цієї хвороби);
• соціально-економічний статус (серед населення, яке є біднішим та менш освіченим, трапляється більше випадків хвороб, інвалідності та ранньої смерті);
• культурно-релігійні вірування людей (до прикладу, дехто вважає, що бути товстим – це здорово і такі люди рідше хворіють; будь-які зміни – це погано, а старі методи – найкращі);
• навколишнє середовище (комахи, що поширюють хворобу, погана санітарія, забруднення повітря, негігієнічне життя, відсутність доступу до чистої води);
• умови праці (вплив небезпечних хімікатів на виробництві, інші шкідливі чинники);
• відсутність доступу до медичних послуг (людина не може звернутися до лікарні, бо не має змоги оплатити послуги).