Досліджувати втрачений Собор Святої Трійці продовжують археологи у Луцьку

Волинська археологічна експедиція продовжує попередні археологічно-архітектурні дослідження відкритих у 2022 році елементів втраченого Кафедрального Собору Святої Трійці Римсько-Католицької Церкви у Луцьку.

Собор збудований в межах Луцького Окольного замку луцьким єпископом Юрієм (Єжи) Фальчевським у 1545-1552 роках на місці попереднього дерев'яного храму. Розібрали його після великої пожежі 1781 року. Об’єкт був величною спорудою у пізньосередньовічному і ранньомодерному Луцьку та мав титул «Матері костелів».

За попередні 2022-2023 роки відкрито і розчищено вхідну групу крипт а також їх дві підземні споруди. Крипта № 1 (умовно індивідуальна) з окремою камерою для поховання найвищого рангу порожня, поховань там не виявлено. У крипті № 2 (умовно загальна) відкрито та досліджено повторні поховання без анатомічного порядку кількох десятків людей із супровідним перемішаним інвентарем (тканини, гудзики, елементи одягу, тощо). Із крипти № 2 простежено перехід найпевніше до підземного простору власне Собору.

Цьогоріч вибравши радянську засипку вдалося простежити та зафіксувати оригінальну шахту до Крипти № 1 із денної поверхні будівництва Собору. Шахта достатньо широка і стрімка, складена із цегли та невеликих квадратних плиток, а її скошена форма дає припущення про можливість її використання в тому числі для проведення обряду поховань у криптах.

Особливо цінним відкриттям видається розчищений фрагмент підлоги колишнього Собору, складеної із прямокутних та підквадратних добре випалених гончарних не полив’яних підложних плит. Оригінальна підлога Собору Святої Трійці на цьому відрізку залягає на глибині до 1 метра, у порівняння підлога Храму Івана Богослова у Луцькому замку простежена з глибини в 3,5 метри від сучасного рівня поверхні.

Детальні камеральні та комплексні антропологічні дослідження зможуть дати чіткіші уявлення але наразі можемо припускати, що крипти використовувалися за прямим призначенням під час функціонування споруди Собору у ХVІ-ХVІІІ ст., є припущення, що ця крипта могла належати родині єпископа Фальчевського.